Роздуми дорогою до кордону
Якось так склалось, що завжди, коли їду за кордон автобусом ( останнім часом я частіше літаю, але спогади з попередніх разів нагадують, що) за його вікном сідає сонце... Чи то в літній чи зимовий час, воно завжди за вікном з лівого боку, просвічується крізь хмари, кидаючи промінчики на трави і ліси, що дорогою до Польського кордону й виблискуючи з позолочених куполів подорожніх церков. І завжди під цю красу я якось вмикаю дуже влучну музику... Мабуть через небажання слухати "гор-ца-ца", яке вмикають водії... Сьогодні в мене Бах Йоган Себастйан і його неймовірна Prelude from unaccompanied cello suite n.1... Для тих, кому важко зорієнтуватись по назві, то це геніальна мелодія з віолончелі з реклами BMW. Але весь Бах у виконанні віолончелі якийсь такий... просто умиротворюючий.
Сьогодні 25 липня 2013 року і я в дорозі до Кракова, звідки завтра зранечку маю полетіти в Амстердам, а вже звідти потягом до мами в Утрехт. Квитки купила в своєму репертуарі - менш ніж за доюу до відльоту. Іронія долі в тому, що рівно рік тому, 25 серпня 2012 ми з коханим сиділи в літаку до Америки... Ми тоді обидвоє були такі щасливі, у передчутті нового досвіду й нових знайомств, передчутті року у невідомому для нас місті, але разом. Сьогодні я їду в цьому автобусі сама і від цього мені сумно... Через всю цю дурнувату бюрократію наш багаторічний план поїхати до мами разом вкотре зазнав краху... Тепер тільки сподіваюсь, що все таки йому вийде до мене приєднатись трошки згодом, коли Консульство Нідерландів нарешті знайде час, щоб ще раз розглянути його документи... А поки бажаю всім чудових останнів днів літа - насолоджуйтесь! Осінь буде також прекрасною! Я її також чекаю.