Діана Має Дозвіл Літати!!!
7 березня 2011 року. 20 днів до кінця Мистецької Експедиції «з табуретом до океану». Шість років таскав табуретки і до такого натаскався, що зараз маю довкола дивовижну захоплюючу історію. Від адреналіну у вухах свистить і закладає. Це не вигадка, це і є моє життя. Чи вигадка?
Три табурети вже стоять на океанах - останній в дорозі. Лише про останні одинадцять місяців пригод можна розповідати онукам довгі роки. Від Канади до Вогняної Землі, маленького Мису Горн, біля якого зустрічаються два гіганти-океани Атлантико і Пацифіко.
Несподіваний поворот подій - на останньому шматку дороги останній ТАБУРЕТ ГУБИТЬСЯ.
« Що робити?» - питає Сергій у читача. Адже табурет був під його відповідальністю в момент зникнення.
А, ні, спершу Женя, Вєрасень і Колюня виганяють мене з ць проекту. Через взаємні образи і пихатість табурет «Дружби» опиняється на помийці. Але невдовзі воскресає з новою кришкою і під новою назвою «Los Cosineros» (ЛІНК).
Фартухи, які до цього грали переважно у виставах заграли на кухнях десятків бразильців, а згодом аргентинців. Життя завирувало з новою силою. Мандрівники з новою силою захопилися подорожжю. Навіть росіяни, які всю дорогу морозились від участі у виступах тепер з захватом захоплювали кухню.
Хто такі «росіяни»? Марсель, Толя і Оля, решта тих, хто в проекті називався «російська команда». Зараз вони поїхали на міжнародну зустріч хіпі REINBOW. Колюня, як не рідний, теж поїхав з ними, хоча зараз саме наша куксвільська банда готує фестиваль Риби і Танцю на Краю Землі.
Тепер купа запитань відповіді на яких ви і ми дізнаємось протягом наступних двадцяти днів.
19-20 березня ми задумали останню зустріч учасників Експедиції і їхніх друзів, фестиваль «Fish and Dance» в Ушуаї. Ушуая, знаходиться на самому кінці аргентинської ковбаси, що тягнеться через всю Південну Америку.
Шмат цієї ковбаси перетинається Чілі. Ця ще більш видовжена сарделька лежить поруч. Видно в ході територіальних перерозподілів чи анексій чілійці чикнули шматок Аргентини. Ніби ножичками розрізавши Вогняну Землю.
Для перетину цього чілійського клаптика потрібна віза. Чілійське посольство, виховане Піночетом, дуже любить порядок. Вони двічі дали нам зрозуміти, що нас не хочуть бачити навіть проїздом. Крім звичайних квитків і банківських довідок, чілійці попросили листа від Амбасади України. Наявність цього листа не впливає на вартість візи - 100 доларів США, він лише дозволяє її отримати.
Як назло амбасада Чілі гуляє вихідні до середи. Як виїхати з цього гігантського мегаполісу? Ніякої можливості зупинити вантажівку на місцевих автострадах немає. Відбійники і швидкість. Ніхто не пригальмовує через високий рівень злочинності. Вікна і двері глухо зачинені на засови. Є поїзд, але на нього немає квитків. Ломлюсь у касу за дві години і дивом забираю останні п’ять.
Кірюха, Аліска, Сандра, Магда я і Діана. Діана і Магда хочуть їхати з нами поїздом, а потім автобусом, а потім літаком. Так менше летіти. Лише чілійських шмат, кілометрів 600. Діана дуже боїться народити в літаку. А я жартую, що діти які народжуються в літаку мають довічне право безкоштовних перельотів. Чи це байка?
Діані не смішно. У неї 37-ий тиждень. По ходу буде дівчинка, значить лишається не більше семи днів.
Сьогодні ми отримали довідку від лікаря, що Діані можна літати.
Але мені здається, що краще б їй лишитись народжувати в Буенос Айресі, а потім на літаку прямо в Ушуаю.
Мені, що робити? Лишитись з ними, чи завершити мандрівку мрії, до кінця якої двадцять днів?! Фестиваль в Ушуаї за 12 днів, а нам туди ще тиждень їхати. Навіть якщо Діана встигне до пологів, народжувати треба буде скоро. Де жити в цьому неймовірно дорогому туристичному місті з немовлятою і Магдою?
Шукати корабель. Вітрильник, про який я мріяв. Двадцять третього треба виходити в путь, щоб встигнути обійти чи перечекати шторми. Зараз початок осені, дощ, вітер. Фррр!
Шість років з табуретками зробили моє життя безповоротно щасливимЯк