Водії маршрутних таксі
Якби ми були водіями маршрутних таксі, ми добре б знали свої шляхи. Свій маршрут у цьому світі, свій маршрут крізь усі перехрестя і підворотні міста. І, можливо, ще маршрути близьких - друзів по каві на кінцевих зупинках.
Якби ми були водіями маршрутних таксі, ми вміли би пролітати на жовтий, уміли би поспішати, допомагаючи людям встигати на побачення і потяги, на побачення з потягами, на потяг до побачень. Якщо ми були б гарними водіями маршрутних таксі. А якщо ми були б поганими водіями, то навчилися б стояти на зупинках довго і тужливо, наче злидні під собором. Адже і поганому всеодно треба вчитися.
Якби ми були водіями маршрутних таксі, ми були б володарями свого світу. Ми тримали би меч правосуддя, були б фемідою - тільки очі наші не були б зав'язані. Ми підбирали би людей на вимерших зупинках спальних районів, де лише перекатиполе, де інший би водій, поганий, звісно, поганий водій, навіть не зупинився. І отримували б від людей з цих зупинок шану і гроші за проїзд.
Якби ми були водіями маршрутних таксі, то годинник перед нашими очима показував нам би лише наш власний час. Без ніяких грінвечів і поясів. Скільки від кінцевої. І листочок з рукописних планом-розкладом нагадував би нам, скільки залишилося до кінця. До кінця: до кави і розмов, до спокою у тіні запилених лип на кінцевій.
Якби ми були водіями маршрутних таксі, при зустрічі нам би вистачило підняти долонь над кермом для привітання. Піднятої без поспіху долоні цілком би вистачило.
Тому я шкодую, що ми - не водії маршрутних таксі. Бо якщо ми зустрінемося, я не знатиму, що сказати.
Якби ми були водіями маршрутних таксі, ми вміли би пролітати на жовтий, уміли би поспішати, допомагаючи людям встигати на побачення і потяги, на побачення з потягами, на потяг до побачень. Якщо ми були б гарними водіями маршрутних таксі. А якщо ми були б поганими водіями, то навчилися б стояти на зупинках довго і тужливо, наче злидні під собором. Адже і поганому всеодно треба вчитися.
Якби ми були водіями маршрутних таксі, ми були б володарями свого світу. Ми тримали би меч правосуддя, були б фемідою - тільки очі наші не були б зав'язані. Ми підбирали би людей на вимерших зупинках спальних районів, де лише перекатиполе, де інший би водій, поганий, звісно, поганий водій, навіть не зупинився. І отримували б від людей з цих зупинок шану і гроші за проїзд.
Якби ми були водіями маршрутних таксі, то годинник перед нашими очима показував нам би лише наш власний час. Без ніяких грінвечів і поясів. Скільки від кінцевої. І листочок з рукописних планом-розкладом нагадував би нам, скільки залишилося до кінця. До кінця: до кави і розмов, до спокою у тіні запилених лип на кінцевій.
Якби ми були водіями маршрутних таксі, при зустрічі нам би вистачило підняти долонь над кермом для привітання. Піднятої без поспіху долоні цілком би вистачило.
Тому я шкодую, що ми - не водії маршрутних таксі. Бо якщо ми зустрінемося, я не знатиму, що сказати.