гробки

[zolota_zinka]

Старенький цвинт;рик за селом - буцімто  кошичок Великодній,
Попорані  гробки - як пасочки -
у кожної ґаздині инші, нема двох їднакових.
Жовтим  пісочком хрестики нарисовані,
Білим вапном Матки Боски й анг;ли побілені.

Квіти:
ті, що були живі - горді колись нарциси - лежма  лежать,
притулившись зов'ялими тільцями до землі;

ті, що мертві, кислотних китайських барв -
пишними  квочками повсідалися на могилах:
Вічная пам'ять.

Другий день сьвєт,
Старенький  цвинт;рик за селом буцім кептаричок празниковий,
Діти приїхали та онуки - звідати.

Ксьондз із дяком почали із тамтого кута -
Заким до наших дійде -
Вже й пополуднє.

Балачка тече, ніби цівочка молока -
За малих, за  старих,
Всього гроші, мруть, ніби мухи,
За політику, за Італію,
Шлєк би їх наглий трафив...

«Христос воскрес із мертвих,
Смертю смерть подолав,
І тим, що в гробах,
Життя дарував» -

Отець Роман не шкодує води -
Обливний понеділок! -
Щедро поливає і гробки, й дорогу родину...

Вічная пам'ять вам,
Текле й Параско,
Ганно з кута,
Кривий Тимофіє,
Даньку Долішній,
Миронку Москаль,
Бабо Ликеро,
Андрійку,
Що вмер у сімнадцять,
Дідо його Янку -
Вічная пам'ять...

...розмоклий шматочок пасочки з гробу несе у натруджених лапках безлика бджола,
...грудку свяченого яєчка тягне на спині мураха безіменна,
...джміль обціловує мертві нарциси на бабці Ксені...
Вічная пам'ять їм,   
Не пам'ятаю їх ув обличчя, не вирізнила б поміж іншими,
та вічні вони,
Мов  і саме життя - вічне й безпам'ятне,
Тепле  і невагоме,
як золотий пилок свяченої  шутки.