Apr 11, 2012 18:17
Що не кажи, моя коліжаночко кароока,
Та весна-красна - така гормональна морока!
Всі першоцвіти, як і перші любові -
вони в’януть нестерпно швидко,
А ти ще не віриш,
і носиш Samsung у кишені (щоб не проґавити!),
і виглядаєш у шибку,
і сОрок сорОк ( десять ґав рахуєш) -
от пролетять! -
і він неодмінно подзвонить!
І скаже - « що не можу жити більше без тебе»,
І - що прихилить до ніг твоїх зоряне_аж_діамантове! небо,
І що довго-щасливо, аж поки Бог, час і простір на ґвалт не розлучать,
І що коліжанки за кавою потім - «От пощастило кобіті! Така везуча!
Такого принця відмацала! І коня - білого! В сиві ябка!».
«весно-красна, прийди, ріднесенька... -
речитативом
читай по губах
ах
і
трикрапка
на завершення монологу
в асьці.
вірші