весно-красна, прийди, ріднесенька

Apr 11, 2012 18:17


Що не кажи, моя коліжаночко кароока,
Та весна-красна - така гормональна морока!
Всі першоцвіти, як і перші любові -

вони  в’януть нестерпно швидко,
А ти ще не віриш,
і носиш  Samsung у кишені (щоб не проґавити!),
і виглядаєш у шибку,

і сОрок сорОк ( десять ґав рахуєш) -
от пролетять! -

і він неодмінно подзвонить!

І скаже - « що не можу жити більше  без тебе»,
І - що прихилить до ніг твоїх зоряне_аж_діамантове!  небо,
І що довго-щасливо, аж поки Бог, час і простір на ґвалт не розлучать,
І що коліжанки за кавою потім - «От пощастило кобіті! Така везуча!
Такого принця відмацала! І коня - білого! В сиві ябка!».

«весно-красна, прийди, ріднесенька... -

речитативом

читай по губах

ах

і

трикрапка

на завершення монологу

в асьці.

вірші

Previous post Next post
Up