Чи не вперше не вистачило літа. А якщо точніше - то, мабуть, навіть не літа, а фінального тижня блаженного завтикування.
Останні кілька разів Київ вітав мене відмінними наборами напрягів. Що буде цього разу?
Знову роздуми про дорослість і вміння жити кожного дня, а не від чекпойнта до чекпойнта.

( сумбурне )

Що сказать про Херсонес? Ну, нармально. Переважна більшість того, що лишилось - як-не-як, нєвзрачні руїни, і без екскурсії не особливо хочеться розбиратися, що ж воно таке, і уявляти, яким же воно було. А екскурсії нам теж не хотілось хД

Так що весь час у голові крутилось питання: а де ж ота краса на фоні моря, яка у книжечці на картинці? Чи то ( Read more... )

Позавчора вирішили сходити в музей мікромініатюр, що на території Лаври. І я прям охрініла, коли дізналася, що вхід на територію Лаври зараз коштує 50 грн. Ей, ви чьо? У Софію вхід - 3 грн. Втф, карочє.
Вопщєм, не пішли ми туди, ібо на територію Лаври якось і так нє очєнь-то і хотєлось, а за 50 грн - тим більше.

Зате пішли в музей іграшки. Нє, ну я ( Read more... )

Чому я про це пишу?

1. Вперше за не-знаю-скільки років моя сім'я повним складом кудись вибралася, та ще й не пікапом чи газелькою, а нормальною машиною, куди змогли влізти 4 людини, а не дві! Таке треба записувати в аннали історії! Ми змогли вмовити маму просто сісти і кудись поїхати без усяких там приводів і виправдань, і я знаю, що вона задоволена ( Read more... )