Саммер
Вчора прийшла і моя черга подивитися "500 днів літа", а точніше - "500 днів Саммер".
Кіно не те щоб погане - хороше насправді, але не те щоб зачепило, ну й не те щоб не зачепило, словом - поплакати мені не було над чим, але в принципі це ок! Вопщєм, яке попереднє речення, таке й кіно - у процесі заплутане, не зовсім зрозуміле, з легким нальотом псіхаделу і прікольної стрьомноти, але загалом гарне і з гідним адекватним закінченням)) Найбільше мене вбивав "голос автора" за кадром - його коменти були просто мега!
Головний герой смішно-сентиментальний - цікаво, чи бувають такі в житті (якщо взяти до уваги ще й те, що йому не 17 років)? Ну, а Саммер для мене - поза конкуренцією. Я, канєшно, ніфіга не експерт (мої друзі добре знають, як це важко - змусити мене подивитися фільм!), але, по-моєму, Зої Дешанель зіграла цю роль ідеально. Саммер не схожа на купу інших кіношних героїнь, які так само вважають, що не варто заводити серйозні стосунки. Такі персонажі найчастіше якісь грубувато-цинічні або надто вразливі і не вміють носити маску "ніхто мені не треба". А Саммер - ні. Вона справді самодостатньо-щира - зі своїм відчуттям непотрібності серйозних стосунків і навішуванням ярликів, зі своєю своєрідною дивною поведінкою, у якій немає награності й крику "я-нє-такая-как-всє", та яка попри все робить її справді не такою - і тому прекрасною. Та й зовні вона дуже-дуже цікава!
Зазвичай коли мені подобається персонаж, і я потім шукаю фоти, то вони якось не передають усієї його чарівності. Це все треба бачити у русі, зі звуками, з атмосферою. Та, тим не менше, не можу не запостити чудесних фотографій)
[ще]
Словом, фільм - не тупо набір кліше. У ньому є і щось свіже і справжнє. І Саммер справжня як у своєму "кохання не існує", так і в "виявляється, дива трапляються і Том був правий". Кінець порадував. Без зайвого пафосу, гідно і доволі життєво. От тільки нова дівчина Тома зовні якась надто солодка. Могли б для нього ще одну знайти прикольно-стрьомнувату - як на мене, так було б краще))
Кіно не те щоб погане - хороше насправді, але не те щоб зачепило, ну й не те щоб не зачепило, словом - поплакати мені не було над чим, але в принципі це ок! Вопщєм, яке попереднє речення, таке й кіно - у процесі заплутане, не зовсім зрозуміле, з легким нальотом псіхаделу і прікольної стрьомноти, але загалом гарне і з гідним адекватним закінченням)) Найбільше мене вбивав "голос автора" за кадром - його коменти були просто мега!
Головний герой смішно-сентиментальний - цікаво, чи бувають такі в житті (якщо взяти до уваги ще й те, що йому не 17 років)? Ну, а Саммер для мене - поза конкуренцією. Я, канєшно, ніфіга не експерт (мої друзі добре знають, як це важко - змусити мене подивитися фільм!), але, по-моєму, Зої Дешанель зіграла цю роль ідеально. Саммер не схожа на купу інших кіношних героїнь, які так само вважають, що не варто заводити серйозні стосунки. Такі персонажі найчастіше якісь грубувато-цинічні або надто вразливі і не вміють носити маску "ніхто мені не треба". А Саммер - ні. Вона справді самодостатньо-щира - зі своїм відчуттям непотрібності серйозних стосунків і навішуванням ярликів, зі своєю своєрідною дивною поведінкою, у якій немає награності й крику "я-нє-такая-как-всє", та яка попри все робить її справді не такою - і тому прекрасною. Та й зовні вона дуже-дуже цікава!
Зазвичай коли мені подобається персонаж, і я потім шукаю фоти, то вони якось не передають усієї його чарівності. Це все треба бачити у русі, зі звуками, з атмосферою. Та, тим не менше, не можу не запостити чудесних фотографій)
[ще]
Словом, фільм - не тупо набір кліше. У ньому є і щось свіже і справжнє. І Саммер справжня як у своєму "кохання не існує", так і в "виявляється, дива трапляються і Том був правий". Кінець порадував. Без зайвого пафосу, гідно і доволі життєво. От тільки нова дівчина Тома зовні якась надто солодка. Могли б для нього ще одну знайти прикольно-стрьомнувату - як на мене, так було б краще))