коли повертається світ спиною
і знов поміж нами відстань і стіни
говори зі мною
говори зі мною
хай навіть слова ці нічого не змінять
і коли вже довкола пахне війною
і вже розгораються перші битви
говори зі мною
говори зі мною
бо словом також можна любити
я одне лиш знаю і одне засвоїв
і прошу тебе тихо незграбно несміло:
говори зі мною
говори зі мною
і нехай ( Read more... )

Одною теплою не зримою порою пройде моя біда,
Пройде любов, пройде журба.
Коли зринаючи у пам’яті смутній пройдуть роки,
Я буду згадувати тихий теплий шум  - що це був ти.
Чарівний, зримий дикий шепіт літа, і тихий сум моєї осені - і  це був ти.
Холодна і така смурна зима - твоя вина.
Мій страх давно вже перейшов у біль, тебе давно нема.


( Read more... )

Так чтоб ты приезжал ко мне, а я к тебе ( Read more... )

Whose woods these are I think I know.  
His house is in the village though;  
He will not see me stopping here  
To watch his woods fill up with snow.

My little horse must think it queer  
To stop without a farmhouse near  
Between the woods and frozen lake  
The darkest evening of the year.

He gives his harness bells a shake  
To ask if ( Read more... )

тихо на вулиці, ще цикад нема.
її спів відправна точка.
Ти в Криму, де море і сонця промінь
тихо гладить волосся.
Шум моря в трубці так денервує,
а я сиджу собі тут у своєму Львові,
твого серця стук зранку не чути так довго,
що я забуваю, який він швидкий.
Півтижня тебе нема, а мій голос уже пропав.

( Read more... )

Випивати, обіймаючи тепло переймати ( Read more... )

Рассчитай меня, Миша. Ночь, как чулок с бедра,
Оседает с высоток, чтобы свернуться гущей
В чашке кофе у девушки, раз в три минуты лгущей
Бармену за стойкой, что ей пора,
И, как правило, остающейся до утра.

Её еле хватило на всю чудовищную длину
Этой четверти; жаль, уже не исправить троек.
Каждый день кто-то прилепляет к ее окну
Мир, похожий на старый ( Read more... )

Уж лучше думать, что ты злодей,
Чем знать, что ты заурядней пня.
Я перестала любить людей, -
И люди стали любить меня.

( Read more... )

Спустя годы, минуты спустя
пишеш много
ниочем, да и позно уже - опосля .
Как то бывает сердце стучит очень сильно,
бьется в груди -
хочет вырваться видимо
да все говоришь ему "тихо сиди!".
Некоторых забываешь быстро,
как будто и не было,
не болело - отпустило видимо,
попустило может быть.
А некоторые сидят в тебе,
плашмя - лежит где то в тебе его душа
и все не ( Read more... )

Залиште решті ці кліше, слова сміття.


( Read more... )