Рученьки терпнуть, злипаються віченьки…

Dec 28, 2016 19:55


П. А. Грабовський

Рученьки терпнуть, злипаються віченьки…
Рученьки терпнуть, злипаються віченьки…
Боже, чи довго тягти?
З раннього ранку до пізньої ніченьки
Голкою денно верти.

Кров висисає оте остогиджене,
Прокляте нишком шиття,
Що паненя, вередливе, зманіжене,
Вишвирне геть на сміття.

Де воно знатиме, що то за доленька
Відшук черствого шматка,
Як за роботою вільна неволенька
Груди ураз дотика.

1894

пер. Л. Чинарова

Очи слипаются, нет больше моченьки...
Долго ль еще, боже мой?
С утренней зорьки до поздней до ноченьки
Не расстаешься с иглой.

Кровь выпивает работа проклятая,
Трудишься день ты и ночь,
Но привередливо панна богатая
Кинет шитье это прочь.

Где же ей знать, какова твоя долюшка?
Черствого хлеба куска
Не заработать на вольной неволюшке.
Грудь иссушила тоска.

ukraiński

Previous post Next post
Up