Херсонес Таврійський
Однією з найважливіших моїх цілей в Севастополі був Херсонес. Шкода, тепер ми не вживаємо його слов'янської назви - Корсунь, а надаємо перевагу грецькому варіанту. Мені здається, що цінність цього місця саме в тому, що воно було воротами в східноєвропейський світ. Руїн давньогрецьких міст багато; Херсонес серед них не найвизначніший і ненайкраще збережений. В ньому важлива не елліністичність як така, а елліністичність зі слов'янською вимовою.
Вартість квитка в Херсонес Таврійський менша, ніж в Севастопольський акваріум :) Музею-заповіднику критично бракує доброї інфраструктури для прийому туристів. Вказівники ніби є, але якісь вони застарілі за духом, англійською майже не дублюються. Вхідна група пасує радше районному краєзнавчому музею, а не об'єкту всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Херсонес - найновіше українське поповнення списку. Вочевидь це рішення не було громом серед ясного неба: держава принаймні подавала заявку. Але чому ж забула підготувати пам'ятку до прийому туристів?
Я насправді нічого не розумію в археології і реставрації античних міст. Однак добре пам'ятаю, як моя вчителька Світової культури пояснювала, що будь-які артефакти є цінними виключно в тому вигляді, в якому вони були знайдені і дійшли до наших днів. Відтак, якщо б ми знайшли на городі черепки, казала вона учням, не треба склеювати їх, а краще зберегти такими як є. Бо тільки так вони мають цінність, натомість будь-яка реконструкція чи відбудова насправді знищує пам'ятку. Це був один з перших уроків, вчителька ще не почала хворіти і нудніти, тому я слухав уважно і запам'ятовував. А потім вже отримав підтвердження цього правила щодо поводження з пам'ятками з більш авторитетних джерел.
І от прихожу я в Херсонес (нагадую, всесвітня спадщина ЮНЕСКО!) і зустрічаю його будівничих. Знову ж таки, я ніц не знаю з археології. Але коли приїжджаєш оглядати античне місто, то зазвичай якось не розраховуєш застати процес його зведення. Так, ці чоловіки використовують старе каміння, вони не відбудовують споруди повністю, а лише означають їхні межі невеликими стінками. І, швидше за все, це організована заповідником реставрація, все нормально. Однак осад всерівно залишається (згадуючи Вавилон).
Власне, чужорідним серед руїн постає і Володимирський собор, якийсь геть інший і нетакий, з кованою огорожею і припаркованими поруч машинами. Припаркованими посеред руїн античного міста.
Окрім собору і музейних приміщень на досить великій території заповідника є ще якісь будівлі. Залишки житлової забудови?
Не знаю, чи основна, але точно найбільш туристично відвідувана частина Херсонесу
Ротонда на місці ймовірного хрещення Володимира Великого
На кількох наступних фотографіях - так звана "базиліка 1935 року" (названа за роком віднайдення) - один з символів Херсонесу, відомий тим, що був зображений на реверсі одногривневої банкноти старого зразка. Після зміни дизайну грошей в середині 2000-х, коли базиліку замінили на сумнівної достовірності реконструкцію міста Володимира у Києві, з гривень зникло єдине зображення пам'ятки, розташованої поза межами Західної та Центральної України (тепер лишились 5 зображень з Києва + Дніпро, церква в Суботові, Замок Любарта і Львівська опера). Шкода!
Сигнальний дзвін - ще один символ Херсонесу. Він був вилитий в Таганрозі з турецької артилерії і доставлений до Севастополя 1783 року. Після поразки Російської імперії в Кримській війні як трофей був вивезений до Франції. Наприкінці 19 століття його виявили в Соборі Паризької Богоматері і повернули в Севастополь стараннями місцевого французького консула. Радянська влада, знищивши всі інші дзвони Херсонеського монастиря, залишила лише цей, встановивши на березі як сигнальний.
Звернути на нього увагу мене спонукала оця фотографія, яка одного разу була Зображенням дня на Вікіпедії, тому розміщувалася головній сторінці.
Цивілізація і варварство
Літачок
25 жовтня 2013