подарунок
як я люблю це тремтіння в колінах і барабанити непомітно пальцями по клавіатурі, очікуючи, коли ж нарешті закінчиться робочий день. для всіх інший це звичайний вівторок, а для мене початок нової пригоди. я впевнена, що найкращі мандрівки восени. коли відчуваєш шурхіт листя не лише під своїм домом. я буду падати з розростертимим руками на неприбрані вулкани із жовтого листя, імітуючи політ ангела, а ти як завжди скажеш, що я навіжена і що там брудно. або, може, цього разу вибереш собі побільший вулкан у Voldenpark і теж станеш ангелом. де ж як не в цьому місті живитись свободою сповна.
