(no subject)

Jan 22, 2010 10:48

Як же я їм заздрив.
Тільки-но їх товариш вийшов з вагону. Й зайшов за першу колону, вони відразу стали пристрасно цілуватися. Таке було відчуття, що цього чекали цілий день.
Такі молоді. Молодші мене роки на три, але так усе було. Не знаю. Як у кіно.
Може про таке мені колись мріялось. Та й що мрілось, я й сам таким був.
І ця дівчина, симпатична, але забагато косметіки. І той хлопець, що здається на хвилинку відключив оточуючий світ.
Як же хотілося стати,хоч би й на хвилинку тим хлопцем у громадському транспорті, цілуватися й змінювати настрій оточуючим людям.
Оце ось почуття, оця пристрасть може бути тільки перед людьми, що не знають тебе. Бо знайомі, як вони відреагують на цю пристрасть? Бо знайомим треба хоч краплину увагу приділяти, а тут.. Тут ні.
пс. І звідки вони могли знати, що я зупинюсь за цією колоною включити музику, а потім подивлюся у вікно потяга, що поїхав.

кохання, думки, краса

Previous post Next post
Up