В продовження бурхливої дискусії про те що краще
героїчно вмирати, чи вести політичну боротьбу друкуємо статтю про дебати навколо повстання проти німецької окупації у Варшаві в серпні-вересні 1944 року. Поляки й донині сперечаються: що важливіше - загинути героїчно для майбутнього нації, чи зберегти своє життя, теж для майбутнього нації.
Польські дебати вивчав: Андрій Вайда
«Ще не вмерла…» це не лише початок українського, але й польського гімну. При цьому поляки ставляться до цих слів набагато серйозніше, ніж може нам видаватися.
По цю сторону кордону про Варшавське повстання говорити якось «було не зручно». Чому, дійшовши за п’ять тижнів від Орші і Вітебська до Вісли, Червона Армія зупинилася на вісім тижнів «на перепочинок», і зайнялася розробкою інших, ніж взяття Варшави завдань. Приміром, підготовкою і штурмом Дуклянського перевалу, що відкривав шлях у Словаччину, як нині гірко жартують поляки - «дуже важливої держави з виробництва осципків» (овечого копченого сиру). Не переймаймося - полякам і самим «не дуже зручно» говорити про Варшавське повстання - бо його розмах і жертви неспівмірні із поставленими завданнями - визволити столицю Польщі без допомоги совєтів.
Читати далі..