А напомню-ка я своим знакомым и незнакомым тем, кто говорит сейчас: «а нас за что?» и там кто говорит: «стыдно за Россию!» свои стихи 2014 года! На, украинском, кстати… чтобы тем, кто пер сюда было понятнее ( Read more... )

Марення ( Read more... )

***
Що нас може єднати?
Нічого. Хіба що прірва.
Мій янгол стоїть на варті,
А я лечу у зневіру.
У темну, холодну безодню,
А ти не маєш і гадки,
І тільки спогад на скроню
Набігає важкою хмарою.

Оригинальный пост опубликован на сайте «Заславская Елена».

***
Гадаєш це легко?
Відчувати, як крізь гортань
Проростають гілки віршів,
Як вибухають бруньки
На них, й цілять у небо шипи,
Або як хлище ріка
У повінь душі,
Гадаєш це легко?
Ховати біль
У приголосні й голосні?
Так, наче біль - це птах
В клітині грудній,
Якому потрібен простір
й пісні, розчинені у вишині.

Оригинальный пост опубликован на сайте ( Read more... )

***
А серцю віддалась повія,
Худенька темношкіра ніч,
Крихкого чорного вугілля
Неначе кинула у піч,
І загули зірки весняні
У келих першої біди.
Ось так трапляється кохання,
І спільна доля назавжди.

Оригинальный пост опубликован на сайте «Заславская Елена».

Сьгодні мені повідомили добру новину: я увійшла до другого туру поетичного конкурсу «Dictum» видавництва «Крок» разом із
Іриною Батащук, Катериною Грушовською, Наталією Єрьомєнко, Еллою Євтушенко, Томашом Деяк, Максимом Мукомелом, Юлією Мусаковською, Іриною Шуваловою та нашою Любкою - Любою Якимчук.

А змагатися є за що: головний приз - видання ( Read more... )

Тремтять дерева буйні і стрункі,
То плаче сад розпещений дощами,
Краплини величезні, як бруньки,
Бринять відлунням нашого прощання.

Я марила тобою у ві сні,
Та ранок йде  звитяжно  і неспинно,
На підвіконні згадкою про ніч
Ясніє біла зірочка ясмину.

Оригинальный пост опубликован на сайте «Заславская Елена».

Ти наді мною, наче небо Канта:
зірки очей, і місяць-молодик, -
то твій кадик, то яблуко Адама,
від нашого спокусника привіт.
Ми все частіш вдаємося у гріх,
Як перша жінка й перший чоловік,
Їмо солодке яблуко кохання.
Хай буде так, поки існує світ,
Жадане небо і закон моральний.

Оригинальный пост опубликован на сайте «Заславская Елена».

Ф.

Я вивчила напам’ять твоє тіло,
Немов, одну із молитов,
Яку я шепотіла
Знов і знов.
Я знаю всі його помилки,
І перші зморшки,
Болісні й милі,
Всі шрами й родимки,
І непомітні
Зовні
Сліди цілунків -
Ці стигмати незагойні
Любовні.

Оригинальный пост опубликован на сайте «Заславская Елена».

Мої голосні кохання,
Абетка - розхрістане ліжко,
Я шепочу тобі - А,
Мій вчителю, ніжний.
У нас не буде канікул,
У нас не буде перерви,
Хіба що на смерть,
Та й то, я не певна.

Оригинальный пост опубликован на сайте «Заславская Елена».