Про равликів та правильне
Форум видавців у Львові - це коли усіх причетних легко впізнати за кольоровими смужками-наруччями, які прикрашають двійко не-лорківських равликів з книжкою. Не-лорківських, бо справжній лорківський равлик самотній та, на загал, здається, більш пристає на світову журбу.
І, коли дехто розповідає про буцімто останній теплий день вересня, майже остаточно зморений книжковим ярмарком Їжак, який вже побачив сонцесяйну пані Анетту Антоненко, влаштувавсь на лаві на Маріяцькій площі. Поблизу щось собі дискутували вельми чемні піонерки школярки, які, звісно ж, щойно Їжак сів, почали палити - як було чути з пекельного чадіння - щонайменше "Біломор". Ясна річ, добрий Їжачок дуже намагався подолати бажання купити панянкам якийсь пристойний тютюн.
Коли ж панянки з "Біломором" зникли, замість них набігла зграя відвідувачок Форуму; у протилежнім напрямі через усю площу пролетіла зграя голубів.
- А що ви читаєте?
Їжак розповів чудовій пані у льоновій сукні про надбання, яке, власне, читав, а потім - спитав, що ще задумали відвідати пані, на що пані з прикрістю одповіла, як вони саме для Форуму замовляли автобуса з Тернополя та наразі їм вже час повертатись, і вони не встигають на презентацію з поетом Борисом Херсонським у "Дзизі".
- О, та я ж саме туди йду! - звісно, зізнався Їжак, намацуючи у своєму чарівному наплічнику придбану ще навесні збірку "Старого Лева" "Родинний архів та інші вірші".
- Він шикарний дядько! Перекажіть йому вітання! - захоплено прохала пані з Тернополя.
А вже згодом, поки на Ринку завзято співав польською якийсь сілезький народовий ансамбль, Їжак таки потрапив у чарівну "Дзиґу", де чудовий вечір створили поетка зі Львова Маріанна Кіяновська, поет з Одеси Борис Херсонський та... завжди вибуховий отець Олександр Август Чумаков.
* * *
Борис Херсонський
Одеса, 1913
Гра в карти (переклад Маріанни Кіяновської, підступно вкрадений Їжаком з чудової сторінки Видавництва Старого Лева)
Він любив повторювати,
а точніше - повторюватися:
якщо ти не розумієш того,
що відбувається тут,
ось кілька слів,
що прояснять ситуацію.
Перше - "так званий".
Додавай це до всіх
назв установ
і офіційних посад.
Друге - "нібито".
Додавай це до всіх
недоконаних дій.
Третє слово - "неправильно".
Додавай це до кожного
прийнятого рішення
і здійсненого вчинку.
Якось, коли роздавали карти,
друг запитав у нього,
чи існують вчинки,
до яких можна додати
слово "правильно".
Він похитав головою
і, заходячи в хресту,
відповів, що точне формулювання
мусило би звучати:
"правильно, але занадто пізно".
Хід був невдалий,
але програш виявився незначним.
* * * Барьер языковой * * *
Форум издателей во Львове - это когда всех причастных легко узнать по цветным полоскам-браслетам, которые украшает пара не-лорковских улиток с книжкой. Не-лорковских, ибо настоящая лорковская улитка одинока и, в общем, кажется, более склонна к мировой печали.
И, когда кое-кто рассказывает о будто бы последнем тёплом дне сентября, почти совсем утомлённый книжной ярмаркой Ёж, который уж увидел лучезарную пани Анетту Антоненко, расположился на лавочке на Марияцкой площади. Неподалёку о чём-то дискутировали две чинные пионерки школьницы, которые, конечно же, стоило Ежу сесть, тут же начали курить - судя по адскому чаду - что-то вроде "Беломора". Ясное дело, добрый Ёжик очень старался побороть желание купить девам какого-нибудь пристойного табаку.
Когда же девы с "Беломором" исчезли, на их место набежала стайка посетительниц Форума; в противоположном направлении через всю площадь пролетела стайка голубей.
- А что вы читаете?
Ёж рассказал чудесной пани в льняном платье о приобретении, которое, собственно, читал, а после - спросил, что ещё задумали посетить пани, на что пани с сожалением ответствовала, как они именно для Форума заказывали автобус из Тернополя и нынче им уж пора возвращаться, и они не успевают на презентацию с поэтом Борисом Херсонским в "Дзиге".
- О, так я же как раз туда иду! - конечно же, признался Ёж, нащупывая в своём волшебном рюкзаке купленный ещё весной сборник "Старого Льва" "Семейный архив и другие стихи".
- Он шикарный дядька! Передайте ему привет! - восторженно просила пани из Тернополя.
А уж после, когда на площади Рынок вдохновенно пел по-польски какой-то силезский народовый ансамбль, Ёж таки попал в чудесную "Дзигу", где замечательный вечер создали поэтесса из Львова Марианна Кияновская, поэт из Одессы Борис Херсонский и... неизменно взрывной отец Александр Август Чумаков.
* * *
Борис Херсонский
Одесса 1913
Игра в карты (украинский перевод Марианны Кияновской вышел в Издательстве Старого Льва весной сего года, а нижеследующий текст Ёж коварно украл из библиотеки "Вавилон")
Он любил повторять,
а верней - повторяться:
если тебе непонятно
происходящее здесь,
вот несколько слов,
проясняющих ситуацию.
Первое - "так называемый".
Добавляй это ко всем
названиям учреждений
и официальных должностей.
Второе - "как будто бы".
Добавляй это ко всем
незавершенным действиям.
Третье слово - "неверно".
Добавь это ко всем
принятым решениям
и совершенным поступкам.
Однажды, во время раздачи карт,
друг спросил у него,
существуют ли действия,
к которым можно добавить
слово "верно".
Он покачал головой
и, заходя в трефу,
ответил, что точная формулировка
должна была бы звучать:
"верно, но слишком поздно".
Ход был неудачен,
но проигрыш незначителен.
І, коли дехто розповідає про буцімто останній теплий день вересня, майже остаточно зморений книжковим ярмарком Їжак, який вже побачив сонцесяйну пані Анетту Антоненко, влаштувавсь на лаві на Маріяцькій площі. Поблизу щось собі дискутували вельми чемні піонерки школярки, які, звісно ж, щойно Їжак сів, почали палити - як було чути з пекельного чадіння - щонайменше "Біломор". Ясна річ, добрий Їжачок дуже намагався подолати бажання купити панянкам якийсь пристойний тютюн.
Коли ж панянки з "Біломором" зникли, замість них набігла зграя відвідувачок Форуму; у протилежнім напрямі через усю площу пролетіла зграя голубів.
- А що ви читаєте?
Їжак розповів чудовій пані у льоновій сукні про надбання, яке, власне, читав, а потім - спитав, що ще задумали відвідати пані, на що пані з прикрістю одповіла, як вони саме для Форуму замовляли автобуса з Тернополя та наразі їм вже час повертатись, і вони не встигають на презентацію з поетом Борисом Херсонським у "Дзизі".
- О, та я ж саме туди йду! - звісно, зізнався Їжак, намацуючи у своєму чарівному наплічнику придбану ще навесні збірку "Старого Лева" "Родинний архів та інші вірші".
- Він шикарний дядько! Перекажіть йому вітання! - захоплено прохала пані з Тернополя.
А вже згодом, поки на Ринку завзято співав польською якийсь сілезький народовий ансамбль, Їжак таки потрапив у чарівну "Дзиґу", де чудовий вечір створили поетка зі Львова Маріанна Кіяновська, поет з Одеси Борис Херсонський та... завжди вибуховий отець Олександр Август Чумаков.
* * *
Борис Херсонський
Одеса, 1913
Гра в карти (переклад Маріанни Кіяновської, підступно вкрадений Їжаком з чудової сторінки Видавництва Старого Лева)
Він любив повторювати,
а точніше - повторюватися:
якщо ти не розумієш того,
що відбувається тут,
ось кілька слів,
що прояснять ситуацію.
Перше - "так званий".
Додавай це до всіх
назв установ
і офіційних посад.
Друге - "нібито".
Додавай це до всіх
недоконаних дій.
Третє слово - "неправильно".
Додавай це до кожного
прийнятого рішення
і здійсненого вчинку.
Якось, коли роздавали карти,
друг запитав у нього,
чи існують вчинки,
до яких можна додати
слово "правильно".
Він похитав головою
і, заходячи в хресту,
відповів, що точне формулювання
мусило би звучати:
"правильно, але занадто пізно".
Хід був невдалий,
але програш виявився незначним.
* * * Барьер языковой * * *
Форум издателей во Львове - это когда всех причастных легко узнать по цветным полоскам-браслетам, которые украшает пара не-лорковских улиток с книжкой. Не-лорковских, ибо настоящая лорковская улитка одинока и, в общем, кажется, более склонна к мировой печали.
И, когда кое-кто рассказывает о будто бы последнем тёплом дне сентября, почти совсем утомлённый книжной ярмаркой Ёж, который уж увидел лучезарную пани Анетту Антоненко, расположился на лавочке на Марияцкой площади. Неподалёку о чём-то дискутировали две чинные пионерки школьницы, которые, конечно же, стоило Ежу сесть, тут же начали курить - судя по адскому чаду - что-то вроде "Беломора". Ясное дело, добрый Ёжик очень старался побороть желание купить девам какого-нибудь пристойного табаку.
Когда же девы с "Беломором" исчезли, на их место набежала стайка посетительниц Форума; в противоположном направлении через всю площадь пролетела стайка голубей.
- А что вы читаете?
Ёж рассказал чудесной пани в льняном платье о приобретении, которое, собственно, читал, а после - спросил, что ещё задумали посетить пани, на что пани с сожалением ответствовала, как они именно для Форума заказывали автобус из Тернополя и нынче им уж пора возвращаться, и они не успевают на презентацию с поэтом Борисом Херсонским в "Дзиге".
- О, так я же как раз туда иду! - конечно же, признался Ёж, нащупывая в своём волшебном рюкзаке купленный ещё весной сборник "Старого Льва" "Семейный архив и другие стихи".
- Он шикарный дядька! Передайте ему привет! - восторженно просила пани из Тернополя.
А уж после, когда на площади Рынок вдохновенно пел по-польски какой-то силезский народовый ансамбль, Ёж таки попал в чудесную "Дзигу", где замечательный вечер создали поэтесса из Львова Марианна Кияновская, поэт из Одессы Борис Херсонский и... неизменно взрывной отец Александр Август Чумаков.
* * *
Борис Херсонский
Одесса 1913
Игра в карты (украинский перевод Марианны Кияновской вышел в Издательстве Старого Льва весной сего года, а нижеследующий текст Ёж коварно украл из библиотеки "Вавилон")
Он любил повторять,
а верней - повторяться:
если тебе непонятно
происходящее здесь,
вот несколько слов,
проясняющих ситуацию.
Первое - "так называемый".
Добавляй это ко всем
названиям учреждений
и официальных должностей.
Второе - "как будто бы".
Добавляй это ко всем
незавершенным действиям.
Третье слово - "неверно".
Добавь это ко всем
принятым решениям
и совершенным поступкам.
Однажды, во время раздачи карт,
друг спросил у него,
существуют ли действия,
к которым можно добавить
слово "верно".
Он покачал головой
и, заходя в трефу,
ответил, что точная формулировка
должна была бы звучать:
"верно, но слишком поздно".
Ход был неудачен,
но проигрыш незначителен.