Про "Бездуховну каламуть"
А Їжак, власне, у п'ятничне надвечір'я пішов дивитись "Коротку ніч" у Львівському кіноцентрі на Володимира Великого. Як всі вже напевно здогадалися, більш за всіх пило, розгардіяшило і танцювало шпичкувате створіння, оскільки йшлося про вечірку, поєднану з кінопоказом, влаштованим чудовим львівським фестивалем Wiz-art, що про нього Їжак багато чув, але не наважувався відвідати. Тож ваш щирий покірник вперше був у Кіноцентрі, який - так вже випало - на протилежнім краї міста від Їжака, і вперше познайомився з фестивалем, який відбувається влітку, але зовсім не зникає протягом року.
Першим Їжачим враженням, звісно, був нічний парк Горіховий гай, який, напевно, за паном Милютиним вже багато років намагається вдавати зелену смугу серед радянського житлового масиву. Друге враження - Кіноцентр серед цього парку, який справді має щось чарівне, попри те, що його важко назвати сучасним і бездоганним.
Що ж до кіна, то Їжак був несамовито захоплений французькими вправами - майже Дзиґа Вертов - з загострення руху і простору через монтаж ("Шунпо" (можна передивитись цілком) - Shunpo, Steven Briand, 2013) та потужними норвезькими драмами про дітей та дорослих, що чарують якимсь безміром холодного повітря ("Всесвітньо сплетені тіла" - World Wide Wowen Bodies, Truls Krane Meby, 2015; "Маленька смерть" - Den Lille Døden, Simon Tillaas, 2014). Цікавою була, здається, британська новела про намагання молодого чоловіка видертись за межі традиційної гебрейської спільноти. Втім, ваш щирий покріник не знайшов цю коротку стрічку, але загалом Їжакові, звісно ж, бракувало кіна південного й неанглофонного.
Дещо смішна, а дещо навіть сумна польська "Розвідка про чоловіків" (Sonda o mężczyznach, Mateusz Głowacki, 2014) закарбовуються оперними уривками між розділами і безперечно характерними образами оповідачок, яким, власне, йдеться про їхнє особисте життя. Але ж найнесподіваніша і найпрекрасніша стрічка про пострадянське кохання - це таки українська "Ґолден лав" (Golden love, Павло Остріков, 2016), яку хочеться передивитись ще, проте в мережі її поки немає.
А потім Їжак, наспівуючи Марсельєзу, довго повертався додому затишним нічним Стрийським парком, щоправда, без дуже гарної фестивальної чорної футболки з цитатою якогось критика "Бездуховна каламуть". А біля готелю Львів, близько шостої ночі ваш щирий покірник був заскочений запитанням якогось непевного іноземця, що намагався з'ясувати одвічне фільозофське питання буття: "Де я є?". Звісно ж, Їжак одповів, що sur la Terre.
Trailer "Golden Love" from Eto Samoe Production on Vimeo.
* * * Барьер языковой * * *
А Ёж, собственно, пятничным вечером подался глядеть "Короткую ночь" в Львовском киноцентре на Владимира Великого. Как все уж наверняка догадались, больше всех пило, безобразничало и танцевало колючее создание, поскольку речь шла о вечеринке, совмещённой с кинопоказом, учинённым чудесным львовским фестивалем Wiz-art, о котором Ёж много слышал, но не решался посетить. Таким образом ваш покорный слуга впервые был в Киноцентре, который - так уж сложилось - на противоположном конце города от Ежа, и впервые познакомился с летним кинофестивалем, который вовсе не пропадает в течение года.
Первым Ёжиковпечатлением, конечно же, был ночной парк Ореховый гай. Последний, вероятно, вслед за паном Милютиным уж много лет пытается изображать зелёную полосу среди советского жилого массива. Второе впечатление - Киноцентр посреди этого парка, в котором и вправду есть что-то волшебное, несмотря на то, его трудно назвать современным и безупречным.
А касательно кино, Ёж был безудержно захвачен французскими упражнениями - почти Дзига Вертов - по заострению движения и пространства с помощью монтажа ("Шунпо" (можно поглядеть целиком) - Shunpo, Steven Briand, 2013) и массивными норвежскими драмами о детях и взрослых, очаровывающими некой бесконечностью холодного воздуха ("Всемирно сплетённые тела" - World Wide Wowen Bodies, Truls Krane Meby, 2015; "Маленькая смерть" - Den Lille Døden, Simon Tillaas, 2014). Любопытной была, кажется, британская новелла о попытках молодого человека вырваться за пределы традиционного еврейского общества. Впрочем, ваш покорный слуга не нашёл эту короткую ленту, но в целом Ежу, конечно же, недоставало кино южного и неанглофонного.
Несколько смешное, а несколько даже грустное польское "Разыскание о мужчинах" (Sonda o mężczyznach, Mateusz Głowacki, 2014) запоминается оперными отрывками между главами и бесспорно характерными образами рассказчиц, которые, собственно, повествуют о своей личной жизни. Но самая неожиданная и самая прекрасная лента о постсоветской любви - это таки украинская "Голден лав" (Golden love, Павло Остріков, 2016), которую хочется пересмотреть ещё, однако в сети её пока нет.
А потом Ёж, напевая Марсельезу, долго возвращался домой по уютному ночному Стрыйскому парку, правда, без очень красивой фестивальной чёрной футболки с цитатой из какого-то критика "Бездуховна каламуть / Бездуховная мура". А возле гостиницы Львов, в шестом часу ночи ваш покорный слуга был ошарашен вопросом какого-то неопределённго иностранца, коий пытался выяснить извечный философский вопрос бытия: "Где я?". Конечно же, Ёжик ответил, что sur la Terre.
Першим Їжачим враженням, звісно, був нічний парк Горіховий гай, який, напевно, за паном Милютиним вже багато років намагається вдавати зелену смугу серед радянського житлового масиву. Друге враження - Кіноцентр серед цього парку, який справді має щось чарівне, попри те, що його важко назвати сучасним і бездоганним.
Що ж до кіна, то Їжак був несамовито захоплений французькими вправами - майже Дзиґа Вертов - з загострення руху і простору через монтаж ("Шунпо" (можна передивитись цілком) - Shunpo, Steven Briand, 2013) та потужними норвезькими драмами про дітей та дорослих, що чарують якимсь безміром холодного повітря ("Всесвітньо сплетені тіла" - World Wide Wowen Bodies, Truls Krane Meby, 2015; "Маленька смерть" - Den Lille Døden, Simon Tillaas, 2014). Цікавою була, здається, британська новела про намагання молодого чоловіка видертись за межі традиційної гебрейської спільноти. Втім, ваш щирий покріник не знайшов цю коротку стрічку, але загалом Їжакові, звісно ж, бракувало кіна південного й неанглофонного.
Дещо смішна, а дещо навіть сумна польська "Розвідка про чоловіків" (Sonda o mężczyznach, Mateusz Głowacki, 2014) закарбовуються оперними уривками між розділами і безперечно характерними образами оповідачок, яким, власне, йдеться про їхнє особисте життя. Але ж найнесподіваніша і найпрекрасніша стрічка про пострадянське кохання - це таки українська "Ґолден лав" (Golden love, Павло Остріков, 2016), яку хочеться передивитись ще, проте в мережі її поки немає.
А потім Їжак, наспівуючи Марсельєзу, довго повертався додому затишним нічним Стрийським парком, щоправда, без дуже гарної фестивальної чорної футболки з цитатою якогось критика "Бездуховна каламуть". А біля готелю Львів, близько шостої ночі ваш щирий покірник був заскочений запитанням якогось непевного іноземця, що намагався з'ясувати одвічне фільозофське питання буття: "Де я є?". Звісно ж, Їжак одповів, що sur la Terre.
You can watch this video on www.livejournal.com
Trailer "Golden Love" from Eto Samoe Production on Vimeo.
* * * Барьер языковой * * *
А Ёж, собственно, пятничным вечером подался глядеть "Короткую ночь" в Львовском киноцентре на Владимира Великого. Как все уж наверняка догадались, больше всех пило, безобразничало и танцевало колючее создание, поскольку речь шла о вечеринке, совмещённой с кинопоказом, учинённым чудесным львовским фестивалем Wiz-art, о котором Ёж много слышал, но не решался посетить. Таким образом ваш покорный слуга впервые был в Киноцентре, который - так уж сложилось - на противоположном конце города от Ежа, и впервые познакомился с летним кинофестивалем, который вовсе не пропадает в течение года.
Первым Ёжиковпечатлением, конечно же, был ночной парк Ореховый гай. Последний, вероятно, вслед за паном Милютиным уж много лет пытается изображать зелёную полосу среди советского жилого массива. Второе впечатление - Киноцентр посреди этого парка, в котором и вправду есть что-то волшебное, несмотря на то, его трудно назвать современным и безупречным.
А касательно кино, Ёж был безудержно захвачен французскими упражнениями - почти Дзига Вертов - по заострению движения и пространства с помощью монтажа ("Шунпо" (можно поглядеть целиком) - Shunpo, Steven Briand, 2013) и массивными норвежскими драмами о детях и взрослых, очаровывающими некой бесконечностью холодного воздуха ("Всемирно сплетённые тела" - World Wide Wowen Bodies, Truls Krane Meby, 2015; "Маленькая смерть" - Den Lille Døden, Simon Tillaas, 2014). Любопытной была, кажется, британская новелла о попытках молодого человека вырваться за пределы традиционного еврейского общества. Впрочем, ваш покорный слуга не нашёл эту короткую ленту, но в целом Ежу, конечно же, недоставало кино южного и неанглофонного.
Несколько смешное, а несколько даже грустное польское "Разыскание о мужчинах" (Sonda o mężczyznach, Mateusz Głowacki, 2014) запоминается оперными отрывками между главами и бесспорно характерными образами рассказчиц, которые, собственно, повествуют о своей личной жизни. Но самая неожиданная и самая прекрасная лента о постсоветской любви - это таки украинская "Голден лав" (Golden love, Павло Остріков, 2016), которую хочется пересмотреть ещё, однако в сети её пока нет.
А потом Ёж, напевая Марсельезу, долго возвращался домой по уютному ночному Стрыйскому парку, правда, без очень красивой фестивальной чёрной футболки с цитатой из какого-то критика "Бездуховна каламуть / Бездуховная мура". А возле гостиницы Львов, в шестом часу ночи ваш покорный слуга был ошарашен вопросом какого-то неопределённго иностранца, коий пытался выяснить извечный философский вопрос бытия: "Где я?". Конечно же, Ёжик ответил, что sur la Terre.