Nov 06, 2012 11:02
Якось на одному літературному зібранні я був несправедливо, одним з літераторів-аматорів, звинувачений у песимізмі, з чим, люди, з більш розвинутим розумінням поезії, не погодились, бо, як сказала моя талановита подруга, якій той вірш сподобався, - "оптимістично - про песимістичне", а як на мене, то був чистий життесверджуючий сміх. Тим не менш, іноді, я все ж дозволяю собі і песимізм, адже не завжди ми пишемо те, що хочимо, але те, що мусимо (вибачаюсь за англійський ситаксис). Отже, - мій песимізм, а мабуть краще, по українські, просто, - сум, сум за Ісікавою Такубоку:
Споглядання
Бачу себе
на денці келиха стального,
і ніц не видю там нового
- усе старе.
танка,
сум,
екзестенціальна поезія,
жизне-мысли