Про себе, улюбленного.
Проглянувши свій не великий поетичний доробок, (а як рахувати по знакам, то й узагалі мізерний) основною, характерною рисою моєї поезії я б назвав її парадоксальність, і тим тішився, мовляв - який я оригінальний. Та після короткої розвідки вияви, що далеко не єдиний такий я - і більшість моїх улюблених поетів: Джон Донн, Емілі Дікенсон, Вільям Блейк, і навіть Даніїл Хармс, саме такі - парадоксальні, кожен по своєму. І тим не менш, маючи таких геніальних попередників, хоч і не так талановито, а все таки по своєму, пишу саме парадоксальну поезію.