За полярним колом. ч. 2 - Умбозеро
Вода в Умбозері виявилась теплішою, ніж в тих річках, які ми раніше переходили вбрід - десь до +8 С.
Була десь сьома година вечора, можна було б ще йти і йти, якби не несподіваний брід. Ірка визвалась зробити спробу його перейти.
>
01. але Ірині не сподобалось і на півдорозі вона розвернулась і вибігла назад )
02. ну й чорт з ним.
вирішили, що станем на стоянку, гарненько відіспимся, а зранку герметично запакуєм речі і будем форсувати брід.
крім того, були сподівання, що вітер стихне і не буде таких хвиль. але якщо б і наступного дня були хвилі, то всеодно переходили б, тому що попереду ще довгий маршрут.
03. зранку дійсно вітер змінився і хвилі вже не котились в напрямку броду. але було все так же хородно і пасмурно.
пакувались ми довго, щоб навіть в разі падіння рюкзака в воду, нічого важливого не намокло.
Нутрячий рюкзак був надто важкий, щоб перенести його на плечах за один раз, тому Нутрію потрібно було переходити брід двічі.
а найбільш глибоко воявилось для Пеппі :)
04. дорога між Хібінами і Ловозерськими тундрами
на щастя, вона не постійно така. в основному - сухі участки через ліс, через річечки, між озерами. красиво )
05. Ловозерські тундри уже ближче
06. фотодрочерство на привалі
07. міст через Суру. досить покоцаний місток.
08. ололо )
09. під вечір дійшли до підніжжя Ловозерських тундр, але якщо в лісі вітер ще не відчувався, то під горами, на висоті метрів 300 уже стало дуже вітряно.. а головне - гори були в хмарах.
10. наступного дня погода не покращилась. навпаки - почався дощ і стало зовсім невесело. підніматись в гори і бродити там в тумані просто не було сенсу, тому ми пішли до сусіднього закинутого рудника з наміром там затусити на добу.
на руднику працювали люди, розбирали будівлі на метал. вони нас пригостили чаєм, горілкою і показали, де можна затусити - в кількох кімнатах колишнього адміністративно-лікарняного комплексу ще були цілі шибки і інколи там зупинялись туристи. туди нас і провели.
11. в апартаментах ми трохи прибрались і зробили камін :)
12. повештались по будівлі. знайшли прикольний кабінет з охорони праці, де буи наклеєні крутецькі плакати на рудничну тематику
13.
14. інколи виглядало сонце і здавалось, що уже хороша погода і можна йти далі. але варто було піднятись на дах, як ставало зрозуміло, що це лише ілюзія. був такий же сильний вітер і такий же дощ.
15. ну як же без Ілліча )
16. Руйнування гірських порід вибухом
17. камін видавав дим в обидві сторони: і в трубу, і в кімнату. ми за весь похід так не просмерділись, як за добу в тій кімнатці!!
18. вхід в рудник знаходився в тій же будівлі - достатньо було просто стуститись по сходах нижче рівня землі.
я подав ідею зробити факели і щось пофоткати.
вдалось)
але оліфа видавала досить смердючий дим і довго знаходитись там не можна було.
19. знайшли повну карту горизонту - сотні кілометрів тунелів. на жаль, все там затоплено і вода виливається річкою з нижнього порталу.
20. дівчатка в руднику
21. основна похила виробка - по ній возили людей в рудник. рейки залишились лише під водою. вище води їх зрізали.
фоткав я досить оперативно, щоб ми не надихались забагато диму. на все пішло лише 15 хвилин.
після цього ми покинули територію рудника і пішли в Ревду.
22. Околиці Ревди, де ми ночували перед виїздом в Мурманськ. Похід по горам був завершений: Хібіни ми пройшли, як і було заплановано, а Ловозерські тундри нас не пустили. Хмари з гір зійшли тільки в ніч перед нашим від'їздом. доведеться туди повернутись ще раз :)
вже по приїзду в Київ мене зацікавила історія рудника і я трохи погуглив на цю тему. виявляється запрацював він лише в 1984му році і зупинився одразу з розпадом союзу, так як був збитковим. Гірничо-збагачувальна фабрика пропрацювала лише 4 роки. зараз від неї залишились лише руїни.
ось знайшом коротенький фільм про рудник, знятий в ті часи, коли він ще працював.
http://video.mail.ru/mail/lgok_geologist/2/12.html
працюють чуваки досить активно, метал вивозиться в Мурманськ. скоро на місці рудника залишиться лише кілька кам'яних будівель..
Була десь сьома година вечора, можна було б ще йти і йти, якби не несподіваний брід. Ірка визвалась зробити спробу його перейти.
>
01. але Ірині не сподобалось і на півдорозі вона розвернулась і вибігла назад )
02. ну й чорт з ним.
вирішили, що станем на стоянку, гарненько відіспимся, а зранку герметично запакуєм речі і будем форсувати брід.
крім того, були сподівання, що вітер стихне і не буде таких хвиль. але якщо б і наступного дня були хвилі, то всеодно переходили б, тому що попереду ще довгий маршрут.
03. зранку дійсно вітер змінився і хвилі вже не котились в напрямку броду. але було все так же хородно і пасмурно.
пакувались ми довго, щоб навіть в разі падіння рюкзака в воду, нічого важливого не намокло.
Нутрячий рюкзак був надто важкий, щоб перенести його на плечах за один раз, тому Нутрію потрібно було переходити брід двічі.
а найбільш глибоко воявилось для Пеппі :)
04. дорога між Хібінами і Ловозерськими тундрами
на щастя, вона не постійно така. в основному - сухі участки через ліс, через річечки, між озерами. красиво )
05. Ловозерські тундри уже ближче
06. фотодрочерство на привалі
07. міст через Суру. досить покоцаний місток.
08. ололо )
09. під вечір дійшли до підніжжя Ловозерських тундр, але якщо в лісі вітер ще не відчувався, то під горами, на висоті метрів 300 уже стало дуже вітряно.. а головне - гори були в хмарах.
10. наступного дня погода не покращилась. навпаки - почався дощ і стало зовсім невесело. підніматись в гори і бродити там в тумані просто не було сенсу, тому ми пішли до сусіднього закинутого рудника з наміром там затусити на добу.
на руднику працювали люди, розбирали будівлі на метал. вони нас пригостили чаєм, горілкою і показали, де можна затусити - в кількох кімнатах колишнього адміністративно-лікарняного комплексу ще були цілі шибки і інколи там зупинялись туристи. туди нас і провели.
11. в апартаментах ми трохи прибрались і зробили камін :)
12. повештались по будівлі. знайшли прикольний кабінет з охорони праці, де буи наклеєні крутецькі плакати на рудничну тематику
13.
14. інколи виглядало сонце і здавалось, що уже хороша погода і можна йти далі. але варто було піднятись на дах, як ставало зрозуміло, що це лише ілюзія. був такий же сильний вітер і такий же дощ.
15. ну як же без Ілліча )
16. Руйнування гірських порід вибухом
17. камін видавав дим в обидві сторони: і в трубу, і в кімнату. ми за весь похід так не просмерділись, як за добу в тій кімнатці!!
18. вхід в рудник знаходився в тій же будівлі - достатньо було просто стуститись по сходах нижче рівня землі.
я подав ідею зробити факели і щось пофоткати.
вдалось)
але оліфа видавала досить смердючий дим і довго знаходитись там не можна було.
19. знайшли повну карту горизонту - сотні кілометрів тунелів. на жаль, все там затоплено і вода виливається річкою з нижнього порталу.
20. дівчатка в руднику
21. основна похила виробка - по ній возили людей в рудник. рейки залишились лише під водою. вище води їх зрізали.
фоткав я досить оперативно, щоб ми не надихались забагато диму. на все пішло лише 15 хвилин.
після цього ми покинули територію рудника і пішли в Ревду.
22. Околиці Ревди, де ми ночували перед виїздом в Мурманськ. Похід по горам був завершений: Хібіни ми пройшли, як і було заплановано, а Ловозерські тундри нас не пустили. Хмари з гір зійшли тільки в ніч перед нашим від'їздом. доведеться туди повернутись ще раз :)
вже по приїзду в Київ мене зацікавила історія рудника і я трохи погуглив на цю тему. виявляється запрацював він лише в 1984му році і зупинився одразу з розпадом союзу, так як був збитковим. Гірничо-збагачувальна фабрика пропрацювала лише 4 роки. зараз від неї залишились лише руїни.
ось знайшом коротенький фільм про рудник, знятий в ті часи, коли він ще працював.
http://video.mail.ru/mail/lgok_geologist/2/12.html
працюють чуваки досить активно, метал вивозиться в Мурманськ. скоро на місці рудника залишиться лише кілька кам'яних будівель..