А ви от проганяєте по Гуглу незнайому адресу, з якої отримуєте листа? Я от напастой.

Мій інструктор з автошколи - кладязь афоризмів, страшних і смішних історій та решти премудростей. Найбільше мене вразила його думка, що дорога - це війна, і коли ти сідаєш за кермо, ти автоматично рекрутуєшся до армійських лав. От. І ще, чим далі я вчусь, тим більш нашуганим пішоходом стаю. Плюс мене почало закачувати, коли я сиджу збоку. Ну, це як ( Read more... )

Вже рівно 4 місяці я перебуваю в Києві. Або більшість часу моє фізичне тіло знаходиться в цьому місті. Або тут я маю роботу. Або тут розташована моя чергова тимчасова квартира ( Read more... )

деякі мої френди чомусь дуже не люблять певний сорт ю-піків, наприклад, ( таких:) )

Вертався додому з кіни і до мене лише сьогодні дійшло, що наша телевишка на Високому Замку підсвечена не просто так, а у кольорах державного прапора. Відчуття приблизно таке ж, коли раптово розумієш очевидну етимологію слів (наприклад, вільний від Бога), які досі просто вживав і все...

Завтра день народження мого шкільного друга. Направду, ми тепер вже майже не спілкуємось. Бачимось рази 4 на рік. Але.. Святкування його бьоздею завжди мало такий щемкий відтінок: от зараз ми гуляємо, а ще зовсім трошки, ще от-от, ще пару разів заснути і прокинутись - і... бац! ти у школі. І прощавай літо, канікули, безлад, відсутність режиму ( Read more... )

Спілкуючись з широко відомим у вузьким колах Кєшою Гуглом, перечитую свої коментарі на покійному нині ресурсі www.smith.lviv.ua. Попри ностальгію за безтурботними студентськими роками, безсонними ночами, першими он-лайн-побратимами, зіштовхуюсь з риторичним питанням: це - що, я писав?!

Здійснював соціальний експеримент. Запросив батьків додому і почав показувати їм "South Park". Спочатку показував маленький. Тато питався, чи мамі цікаво. Потім демонстрував long & uncut. До речі, сам навіть призабув, наскільки там багато матюків %)) Це все я супроводжував палкими промовами про постмодерну культуру, оплесками на адресу ( Read more... )

кожного дня дорогою на роботу я зустрічаю двох котів.
кожного кота на одному й тому самому місці.
один завжди сидить і вмивається.
інший завжди лежить і не рухається.
у одного є прив’язана стара миска з-під якогось масла з водою.
у іншого скоро залишиться сам скелет.
перший - живий, а другий - помер місяць тому.

Вчора познайомився з рибами. Вони великі і червоні. Десь з долоню кожна. І поводяться як собачки. Коли ти підходиш до акваріуму, вони перестають займатись своїми справами, підпривають догори, дивляться на тебе, махають хвостами, розкривають роти, випрошуючи щось попоїсти.

Тепер іноді ходжу з ними спілкуватись. Особливо, коли від людей дуже