Memento mori
Вже рівно 4 місяці я перебуваю в Києві. Або більшість часу моє фізичне тіло знаходиться в цьому місті. Або тут я маю роботу. Або тут розташована моя чергова тимчасова квартира.
І от з її вікна я вже 4 місяць поспіль спостерігаю одну і тут саму постійну картину. У дроті (чи на дроті?) зачепився (колись давно) голуб і так не зміг злетіти. Ця перевернута літера "Т" коливається від вітру, мокне під дощами і висихає на сонці. Звичайно, я дещо перебільшую, коли пишу "одну і ту саму постійну картину", оскільки від часу він (голуб) помітно змінюється. Обтріпується. Облізає. Але від цього не перестає бути таким самим явним і переконливим доказом кінечності.
Мені особисто лячно уявити, що його вбило не одразу (наприклад, струмом), а він довго і марно, довго і марно намагався злетіти. І бився, бився, бився у своїх намаганнях.
І я дуже сподіваюсь, що таки вдасться дістати рушницю і збити його звідти. Бо я і так "мементо".
І от з її вікна я вже 4 місяць поспіль спостерігаю одну і тут саму постійну картину. У дроті (чи на дроті?) зачепився (колись давно) голуб і так не зміг злетіти. Ця перевернута літера "Т" коливається від вітру, мокне під дощами і висихає на сонці. Звичайно, я дещо перебільшую, коли пишу "одну і ту саму постійну картину", оскільки від часу він (голуб) помітно змінюється. Обтріпується. Облізає. Але від цього не перестає бути таким самим явним і переконливим доказом кінечності.
Мені особисто лячно уявити, що його вбило не одразу (наприклад, струмом), а він довго і марно, довго і марно намагався злетіти. І бився, бився, бився у своїх намаганнях.
І я дуже сподіваюсь, що таки вдасться дістати рушницю і збити його звідти. Бо я і так "мементо".