Руда Бестія
Ця історія відбулася ще на початку вересня.
Прийшов я в обід погуляти в ботанічний сад. Ясне небо, тепло, гарно. На лавочках відпочивають кияни та киянки. Хто читає, хто про щось негучно розмовляє, хто медитує або куняє... Повна іділія і спокій...
Аж раптом я побачив її... Вона увірвалася в наше сонне царство несподівано, наче, спустилась з небес. Руда як вогонь і енергійна як дзига. Я безсоромно витріщився на неї, але вона мене в упор не помічала...
Руда пані була занадто заклопотана, щоб звернути на мене увагу.
Вона шукала гарну схованку, щоб довірити їй свій скарб. На дереві поруч зі мною як раз була підходяща.
Руденька граціозно вигнулася і заглянула у схованку. Довго там намагалася пристроїти свою дорогоцінність, але, мабуть ця схованка була недостатньо гарною для такої цінної речі...
Хоча ні ... вона, нарешті помітила мій розгублений погляд. Глянула на мене лукаво своїми великими чорними, як космос, очима ...
... і, ледь посміхнувшись, зникла у тому ж напрямку, звідки так несподівано з'явилась, захопивши з собою свою коштовність.
З того дня минуло чимало часу, але швидкоплинна зустріч з рудою киянкою мені чомусь запам'яталася. Подумав, що всі українки у нас такі ж енергійні, витончені і ... хазяйновиті.
Прийшов я в обід погуляти в ботанічний сад. Ясне небо, тепло, гарно. На лавочках відпочивають кияни та киянки. Хто читає, хто про щось негучно розмовляє, хто медитує або куняє... Повна іділія і спокій...
Аж раптом я побачив її... Вона увірвалася в наше сонне царство несподівано, наче, спустилась з небес. Руда як вогонь і енергійна як дзига. Я безсоромно витріщився на неї, але вона мене в упор не помічала...
Руда пані була занадто заклопотана, щоб звернути на мене увагу.
Вона шукала гарну схованку, щоб довірити їй свій скарб. На дереві поруч зі мною як раз була підходяща.
Руденька граціозно вигнулася і заглянула у схованку. Довго там намагалася пристроїти свою дорогоцінність, але, мабуть ця схованка була недостатньо гарною для такої цінної речі...
Хоча ні ... вона, нарешті помітила мій розгублений погляд. Глянула на мене лукаво своїми великими чорними, як космос, очима ...
... і, ледь посміхнувшись, зникла у тому ж напрямку, звідки так несподівано з'явилась, захопивши з собою свою коштовність.
З того дня минуло чимало часу, але швидкоплинна зустріч з рудою киянкою мені чомусь запам'яталася. Подумав, що всі українки у нас такі ж енергійні, витончені і ... хазяйновиті.