Super Takumar 50/1.4 - знайомство з легендою
Чи буває з вами таке, що все гарно, але спокою немає ? Коли все чудово, але хочеться чогось більшого. Або іншого... :)
Познімав я рідним світлосильним об'єктивом з автофокусом і оптичним стабілізатором Fujinon XF 18-55/2.8 і несподівано захотілося якоїсь альтернативи. Причому, бажано, самої альтернативної.
А що може бути справжньою альтернативою сучасному об'єктиву ?
Правильно, лише стародавній, бажано, легендарний над-світлосильний повністю ручний фікс. І я таку легенду знайшов. Недавно придбав для своїх експериментів Super Takumar 50/1.4, якому в цьому році виповнилося … па-бам! … 50 років !
Ось так виглядає "дідусь" із сучасною беззеркалкою. Хто сказав, що вони не створені друг для друга через різницю в віці :) ?
Перед тим, як розповісти про нашого героя, хочу сказати пару слів про його "батьків" та коріння, бо родословна Takumar-ів дуже давня і цікава.
Наша історія починається у листопаді 1919 року, коли була заснована японська компанія «Asashi Kogaku Goshi Kaisha». Мета заснування компанії - не торгівля кіньми/сідлами/вугіллям чи лісом, не виробництво свічок/посуду/сірників чи самоварів, як це бувало з іншими відомими компаніями. Її мета була від самого початку - виробництво оптики і лише оптики !
До речі, варто сказати, що компанія Asashi і досі цим успішно займається.
З 1923 року компанія вже виробляла оптику для багатьох відомих фото-брендів: Molta Camera Company (пізніше - Minolta), Konishiroku (пізніше - Konica) та інших.
Asashi Optical (нова назва з 1938 року) після другої світової війни поставила перед собою амбітну задачу - спробувати свої сили у створенні фотоапаратів. Лише один рік знадобився інженерам компанії для створення робочого прототипу. А іще через рік у травні 1952 року серійний екземпляр вдосконаленої камери «Asashiflex» почав продаватися в Японії. Це був перший японський однооб’єктивний дзеркальний фотоапарат.
«Asashiflex I». Він і зараз виглядає стильно і коштовно. Видно, що народжений в любові.
Об’єктиви на свої камери Asashi ставила, звісно, власного виробництва. Відтоді з'явилась торгова марка об'єктивів «Takumar».
Шалений успіх фотоапаратів «Asashiflex I», а потім і «Asashiflex II», показав, що компанія знаходиться на вірному шляху. Розробка вдалого іноваційного прототипу «Pentaprism Asashiflex» штовхнула компанію на великий фінансовий ризик. В 1954 році Asashi Optical заплатила французам 7 млн. йен за автоматичний шліфувальний верстат для масового виробництва пентапризм. Для того, щоб зрозуміти глибину ризику, а також потужність віри компанії в свої сили, варто сказати, що ціна одного верстата в три рази перевищувала основний капітал компанії.
Але справа була того варта. Пентапризма давала фотографу пряме, а не перевернуте догори ногами зображення, як це було у конкурентів; зображення було доступно постійно; можна було контролювати глибину різкості і т.ін. Додавши сюди створений «з нуля» корпус, механіку і нові об’єктиви Takumar 58/2, 55/2.2, 58/2.4 з новим різьбовим кріпленням M42, японці створили справжню «бомбу» під назвою Asashi Pentax (Pentax = Pentaprism + Contax).
У 1957 році «бомба» була запущена в масове виробництво.
Asashi Pentax. Класика старої школи з Super Takumar 50/1.4
Цікаво, що торгова марка Contax належить іншій відомій компанії - німецькій Carl Zeiss, яка тривалий час і, доволі успішно, виробляла під цим брендом власні фотокамери. У 1965 році німці звернулися до японців із пропозицією робити для них дзеркальні камери. Співробітництво Asashi Optical та Carl Zeiss тривало до 1970 року, але до створення спільної камери справа не дійшла. Компанії залишились конкурентами.
Що змусило відому німецьку компанію шукати співробітництва в далекій Японії, я достеменно не знаю. Можливо, це було обумовлено іноваційними на той час фотокамерами Asashi з пентапризмою, а можливо - поява іншої смертоносної зброї японців роком раніше - над-світлосильного об'єктива Super Takumar 50/1.4, який одразу отримав прізвисько "вбивця планарів". Цікавай збіг: Planar - це оригінальна оптична схема преміумних об'єктивів компаніі Carl Zeiss.
На той час Super Takumar 50/1.4 являв собою концентрацію останніх досягнень оптики, включаючи, однослойне просвітлення лінз.
Від початку виробництва, було створено чотири різних моделі об'єктива Super Takumar 50/1.4:
1. Super Takumar 1:1.4/50 (1964-1966). Має оригінальну оптичну схему з 8 елементів у 7 групах, однослойне просвітлення оптики, діафрагму з 6 пелюстків кінцівками назовні. Не містить радіоактивних лінз, не жовтіє. Вага 245 г.
На відміну від наступних версій цей об'єктив відрізняється чудовою різкістю в центрі на відкритій діафрагмі, гарним мікроконтрастом та кремовим боке. Але на повністю відкритій діафрагмі при з'йомках проти сонця показує доволі сильні хроматичні аберації, погано тримає контрове світло, ловить "зайців" (іноді красивих). Доволі рідкісний.
2. Super Takumar 1:1.4/50 (1967-1971). Має нову оптичну схему з 7 елементів у 6 групах, однослойне просвітлення оптики (в останніх партіях, начебто, 3-4 слоя), діафрагму з 6 пелюстків кінцівками назовні. Містить лінзу з радіоактивним торієм, через це фонить і жовтіє. Вага 230 г.
Оптично трохи гірший за першу версію через меньшу різкість на відкритій діафрагмі.
3. Super-Multi-Coated TAKUMAR 1:1.4/50 (1971-1972). Має оптичну схему з 7 елементів у 6 групах, 7-слойне просвітлення оптики, діафрагму з 8 пелюстків кінцівками всередину. Містить лінзу з радіоактивним торієм, через це фонить і жовтіє. Вага 230 г.
Краще тримає контрове світло, через 8 пелюсткову діафрагму не дає "гайок" на боке до f2.8-4.
4. SMC TAKUMAR 1:1.4/50 (1973-1975). Має оптичну схему з 7 елементів у 6 групах, мульти-просвітлення оптики, діафрагму з 8 пелюстків кінцівками всередину. Містить лінзу зі слабо радіоактивним лантаном, через це, майже, не фонить і не жовтіє. Вага 252 г.
Гарно тримає контрове світло, через 8 пелюсткову діафрагму не дає "гайок" на боке до f2.8-4. Від інших своїх "братів" ця модель відрізняється зміненим гумовим кільцем наводки на різкість.
Дивлячись на лінійку Super Takumar-ів 50/1.4 стає незрозумілим: чому компанія Asashi Optical швидко відмовилась від кращої оптичної схеми з 8 елементів і почала вдосконалювати об'єктиви з 7 елементами ?
На це запитання є, майже, одностайна думка інтернет спільноти. Схема з 8 елементами була дуже складною і коштовною у виробництві. Для того, щоб захопити ринок і створити сильний бренд Super Takumar, компанія Asashi два роки продавала свої чудові об'єктиви, мало, не зі збитками. Притиснувши конкурентів і досягнувши мети, Asashi без зайвого розголосу перейшла на більш просту і технологічну оптичну схему.
Зрозуміло, що мою увагу привернула сама перша версія Super Takumar-а. І зовсім не через те, що це єдиний нерадіоактивний об'єктив серед чотирьох моделів. Торій випромінює лише альфа-частинки, які, наприклад, повністю затримуються людьською шкірою і неспроможні пролетіти в повітрі далі 20 сантиметрів...
Хоча ... кого я дурю. У торієвих об'єктивів радіаційний фон все ж таки є, він реєструється, навіть, побутовими дозіметрами. А у рамки металошукача (і сирени) в аеропорту просто зриває дах коли вони відчувають близкість об'єктива від фірми Asashi. Незабутні враження власникам забеспечені :).
Так що зовсім не думати про радіоактивність у мене якось не виходило.
Іще нюанс - пожовтіння торієвого скла з часом. Я робив фотографії для проби також радіоактивним Super Takumar-ом. На просвіт він був справді жовтий. На зроблені фото жовтий колір об'єктива також передається ! Читав, що жовтизну можна убрати за кілька годин лампою з ультра-фіолетовим випроміненням, або за кілька днів на активному сонці. Ну, і, звісно, жовтий колір в балансі білого легко прибирається в RAW конверторах і Фотошопі.
Але, коли цим займатися ?...
Окрім цього, у 8 лінзового об'єктива оптика все ж таки краще, малюнок цікавіший.
Отже, проблема вибору відпала і одразу постало питання: як відрізнити "правильний" 8 лінзовий Super Takumar від інших 7 лінзових версій.
На щастя, це нескладно зробити візуально.
Об'єктив з 8 лінзами має такі відмінності від простіших версій:
1. На корпусі об'єктива на шкалі глибини різкості оранжева мітка інфрачервоної з'йомки знаходиться праворуч від діафраментарного числа 4 (поруч із оранжевим ромбіком). У наступників ця мітка розташована ліворуч від цифри 4.
2. Перемикач роботи діафрагми має позначки "A" - "M". У наступників - написи "AUTO" - "MAN".
3. Серійний номер має перші цифри до 159. У наступників - 160 і більше.
4. Остання лінза своєю випуклістю виходить за межі металевого кріплення. У наступників - утоплена в середину.
Знаючи ці візуальні відмінності, я почав придивлятися до пропозицій на eBay. Пару раз був неприємно здивований тим, що маючи в назві товару "8 elements", але на реальних фото були звичайні 7 лінзові. Тож, треба бути пильному...
Мені пощастило натрапити на версію, яку я шукав, просто в Києві. До того ж, ще і в гарному технічному стані.
Перші враження - якість приємно вражає. Все зроблено з металу. За 50 років експлуатації немає ніяких люфтів чи заїдань. Кільце фокусування бігає м'яко, діафрагма клацає чітко і легко. Ніяких слідів мастила на пелюстках діафрагми на жодному фото старих Super Takumar-ів я ніколи не бачив. Все зроблено на совість. Думаю, при акуратному користуванні, мій екземпляр зможе приносити радість власникам іще півстоліття.
Я готувався до зустрічі зі своїм Super Takumar-ом завчасно. Придбав, на тому ж таки eBay, пару адаптерів M42 - байонет Fujifilm X-Mount. Об'єктив через адаптер став на мій фотоапарат Fujifilm X-M1 як рідний. На всіх беззеркалках ніяких проблем з відсутністю безкінечності у ручної оптики, наскільки я знаю, немає. Через те, що матриця мого фуджика має кроп-фактор 1.53, фокусна відстань об'єктива збільшилась і стала 50mm * 1,53 =76,5 mm в класичному 35 мм еквіваленті.
Завдяки тому, що всі камери Fujifilm родини "X" вміють працювати з нерідними неавтофокусними об'єктивами (автоматично підбирають ISO і швидкість затвора в залежності від умов з'йомки, мають режим допомоги при ручному фокусуванні "фокус-пікінг" та збільшення фрагмента зображення в "прицілі"), нам залишається лише виставляти діафрагмою бажану глибину різкості та, власне, наводитись на різкість.
Хоча, за "лише" стоїть багато нюансів...
Якщо з діафрагмою все зрозуміло - поставили 1.4 для неймовірного боке і забули, то з різкістю на 76mm без оптичного стабілізатора все непросто. Поставити зовсім коротку витримку, щоб запобігти змазам, не завжди є можливість. До того ж, на повністю відкритій діафрагмі 1.4 з відстані 1,5 метра глибина різкості меньше 1 сантиметра ! Тобто, якщо очі і брови на портреті в зоні різкості, то кінцівка носа і вуха вже - ні !
Фрагмент портрета на діафрагмі 1.4 з малою глибиною різкості.
Вихід - зробити крок назад - збільшити відстань, або прикрити діафрагму до 2.0. Хоча вуха, я думаю, не сама важлива частина портрету. Їх можна залишати загадковими і таємничими в зоні легкої нерізкості :)
Фото з рук на повністю відкритій діафрагмі 1.4. Можна оцінити боке.
Чарівні "бульбашки". В них вся сила.
Для порівняння чіткості зображення на різних діафрагмах зробив пару кадрів по дорозі на роботу.
Загальний план. В червоній рамці - фрагмент для порівняння нижче.
Кропи на f2.0 та f5.6. Jpeg камери Fujifilm X-M1.
На мій погляд, на f5.6 об'єктив дуже чіткий, навіть в найменьших деталях. Думаю, RAW показав би ще кращий результат.
Що я придбав, отримавши повністю ручний Super Takumar ?
- простір для творчості з над-світлосильним фіксом, реально цікаве боке;
- час на осмислення композиції/життя під час тривалої наводки на різкість і гартування волі за методиками дзен-будизму;
- вирішив психологічну проблему гострої потреби в чомусь дивному;
- потенційну можливість робити легендарні фотознімки легендарним бокенатором :)
Що я втратив ?
- оперативність, часто разом із різкістю;
- трохи баксів;
- відчуття, що чогось не вистачає для щастя. Хоч це і не надовго.
Що можна іще почитати:
1. Битва 50-х: contax-60 vs minolta vs olympus vs pentax-takumars/. Це единий професійно виконаний тест в якому приймають участь одночасно дві моделі об'єктивів Super Takumar 50/1.4 з 8 та 7 елементами.
2. Огляд SMC Super Takumar 50/1.4 на radojuva.com.ua
Хочу подякувати cepb за чудові "селфі" мого фотоапарата.
Гарного вам дня !
Познімав я рідним світлосильним об'єктивом з автофокусом і оптичним стабілізатором Fujinon XF 18-55/2.8 і несподівано захотілося якоїсь альтернативи. Причому, бажано, самої альтернативної.
А що може бути справжньою альтернативою сучасному об'єктиву ?
Правильно, лише стародавній, бажано, легендарний над-світлосильний повністю ручний фікс. І я таку легенду знайшов. Недавно придбав для своїх експериментів Super Takumar 50/1.4, якому в цьому році виповнилося … па-бам! … 50 років !
Ось так виглядає "дідусь" із сучасною беззеркалкою. Хто сказав, що вони не створені друг для друга через різницю в віці :) ?
Перед тим, як розповісти про нашого героя, хочу сказати пару слів про його "батьків" та коріння, бо родословна Takumar-ів дуже давня і цікава.
Наша історія починається у листопаді 1919 року, коли була заснована японська компанія «Asashi Kogaku Goshi Kaisha». Мета заснування компанії - не торгівля кіньми/сідлами/вугіллям чи лісом, не виробництво свічок/посуду/сірників чи самоварів, як це бувало з іншими відомими компаніями. Її мета була від самого початку - виробництво оптики і лише оптики !
До речі, варто сказати, що компанія Asashi і досі цим успішно займається.
З 1923 року компанія вже виробляла оптику для багатьох відомих фото-брендів: Molta Camera Company (пізніше - Minolta), Konishiroku (пізніше - Konica) та інших.
Asashi Optical (нова назва з 1938 року) після другої світової війни поставила перед собою амбітну задачу - спробувати свої сили у створенні фотоапаратів. Лише один рік знадобився інженерам компанії для створення робочого прототипу. А іще через рік у травні 1952 року серійний екземпляр вдосконаленої камери «Asashiflex» почав продаватися в Японії. Це був перший японський однооб’єктивний дзеркальний фотоапарат.
«Asashiflex I». Він і зараз виглядає стильно і коштовно. Видно, що народжений в любові.
Об’єктиви на свої камери Asashi ставила, звісно, власного виробництва. Відтоді з'явилась торгова марка об'єктивів «Takumar».
Шалений успіх фотоапаратів «Asashiflex I», а потім і «Asashiflex II», показав, що компанія знаходиться на вірному шляху. Розробка вдалого іноваційного прототипу «Pentaprism Asashiflex» штовхнула компанію на великий фінансовий ризик. В 1954 році Asashi Optical заплатила французам 7 млн. йен за автоматичний шліфувальний верстат для масового виробництва пентапризм. Для того, щоб зрозуміти глибину ризику, а також потужність віри компанії в свої сили, варто сказати, що ціна одного верстата в три рази перевищувала основний капітал компанії.
Але справа була того варта. Пентапризма давала фотографу пряме, а не перевернуте догори ногами зображення, як це було у конкурентів; зображення було доступно постійно; можна було контролювати глибину різкості і т.ін. Додавши сюди створений «з нуля» корпус, механіку і нові об’єктиви Takumar 58/2, 55/2.2, 58/2.4 з новим різьбовим кріпленням M42, японці створили справжню «бомбу» під назвою Asashi Pentax (Pentax = Pentaprism + Contax).
У 1957 році «бомба» була запущена в масове виробництво.
Asashi Pentax. Класика старої школи з Super Takumar 50/1.4
Цікаво, що торгова марка Contax належить іншій відомій компанії - німецькій Carl Zeiss, яка тривалий час і, доволі успішно, виробляла під цим брендом власні фотокамери. У 1965 році німці звернулися до японців із пропозицією робити для них дзеркальні камери. Співробітництво Asashi Optical та Carl Zeiss тривало до 1970 року, але до створення спільної камери справа не дійшла. Компанії залишились конкурентами.
Що змусило відому німецьку компанію шукати співробітництва в далекій Японії, я достеменно не знаю. Можливо, це було обумовлено іноваційними на той час фотокамерами Asashi з пентапризмою, а можливо - поява іншої смертоносної зброї японців роком раніше - над-світлосильного об'єктива Super Takumar 50/1.4, який одразу отримав прізвисько "вбивця планарів". Цікавай збіг: Planar - це оригінальна оптична схема преміумних об'єктивів компаніі Carl Zeiss.
На той час Super Takumar 50/1.4 являв собою концентрацію останніх досягнень оптики, включаючи, однослойне просвітлення лінз.
Від початку виробництва, було створено чотири різних моделі об'єктива Super Takumar 50/1.4:
1. Super Takumar 1:1.4/50 (1964-1966). Має оригінальну оптичну схему з 8 елементів у 7 групах, однослойне просвітлення оптики, діафрагму з 6 пелюстків кінцівками назовні. Не містить радіоактивних лінз, не жовтіє. Вага 245 г.
На відміну від наступних версій цей об'єктив відрізняється чудовою різкістю в центрі на відкритій діафрагмі, гарним мікроконтрастом та кремовим боке. Але на повністю відкритій діафрагмі при з'йомках проти сонця показує доволі сильні хроматичні аберації, погано тримає контрове світло, ловить "зайців" (іноді красивих). Доволі рідкісний.
2. Super Takumar 1:1.4/50 (1967-1971). Має нову оптичну схему з 7 елементів у 6 групах, однослойне просвітлення оптики (в останніх партіях, начебто, 3-4 слоя), діафрагму з 6 пелюстків кінцівками назовні. Містить лінзу з радіоактивним торієм, через це фонить і жовтіє. Вага 230 г.
Оптично трохи гірший за першу версію через меньшу різкість на відкритій діафрагмі.
3. Super-Multi-Coated TAKUMAR 1:1.4/50 (1971-1972). Має оптичну схему з 7 елементів у 6 групах, 7-слойне просвітлення оптики, діафрагму з 8 пелюстків кінцівками всередину. Містить лінзу з радіоактивним торієм, через це фонить і жовтіє. Вага 230 г.
Краще тримає контрове світло, через 8 пелюсткову діафрагму не дає "гайок" на боке до f2.8-4.
4. SMC TAKUMAR 1:1.4/50 (1973-1975). Має оптичну схему з 7 елементів у 6 групах, мульти-просвітлення оптики, діафрагму з 8 пелюстків кінцівками всередину. Містить лінзу зі слабо радіоактивним лантаном, через це, майже, не фонить і не жовтіє. Вага 252 г.
Гарно тримає контрове світло, через 8 пелюсткову діафрагму не дає "гайок" на боке до f2.8-4. Від інших своїх "братів" ця модель відрізняється зміненим гумовим кільцем наводки на різкість.
Дивлячись на лінійку Super Takumar-ів 50/1.4 стає незрозумілим: чому компанія Asashi Optical швидко відмовилась від кращої оптичної схеми з 8 елементів і почала вдосконалювати об'єктиви з 7 елементами ?
На це запитання є, майже, одностайна думка інтернет спільноти. Схема з 8 елементами була дуже складною і коштовною у виробництві. Для того, щоб захопити ринок і створити сильний бренд Super Takumar, компанія Asashi два роки продавала свої чудові об'єктиви, мало, не зі збитками. Притиснувши конкурентів і досягнувши мети, Asashi без зайвого розголосу перейшла на більш просту і технологічну оптичну схему.
Зрозуміло, що мою увагу привернула сама перша версія Super Takumar-а. І зовсім не через те, що це єдиний нерадіоактивний об'єктив серед чотирьох моделів. Торій випромінює лише альфа-частинки, які, наприклад, повністю затримуються людьською шкірою і неспроможні пролетіти в повітрі далі 20 сантиметрів...
Хоча ... кого я дурю. У торієвих об'єктивів радіаційний фон все ж таки є, він реєструється, навіть, побутовими дозіметрами. А у рамки металошукача (і сирени) в аеропорту просто зриває дах коли вони відчувають близкість об'єктива від фірми Asashi. Незабутні враження власникам забеспечені :).
Так що зовсім не думати про радіоактивність у мене якось не виходило.
Іще нюанс - пожовтіння торієвого скла з часом. Я робив фотографії для проби також радіоактивним Super Takumar-ом. На просвіт він був справді жовтий. На зроблені фото жовтий колір об'єктива також передається ! Читав, що жовтизну можна убрати за кілька годин лампою з ультра-фіолетовим випроміненням, або за кілька днів на активному сонці. Ну, і, звісно, жовтий колір в балансі білого легко прибирається в RAW конверторах і Фотошопі.
Але, коли цим займатися ?...
Окрім цього, у 8 лінзового об'єктива оптика все ж таки краще, малюнок цікавіший.
Отже, проблема вибору відпала і одразу постало питання: як відрізнити "правильний" 8 лінзовий Super Takumar від інших 7 лінзових версій.
На щастя, це нескладно зробити візуально.
Об'єктив з 8 лінзами має такі відмінності від простіших версій:
1. На корпусі об'єктива на шкалі глибини різкості оранжева мітка інфрачервоної з'йомки знаходиться праворуч від діафраментарного числа 4 (поруч із оранжевим ромбіком). У наступників ця мітка розташована ліворуч від цифри 4.
2. Перемикач роботи діафрагми має позначки "A" - "M". У наступників - написи "AUTO" - "MAN".
3. Серійний номер має перші цифри до 159. У наступників - 160 і більше.
4. Остання лінза своєю випуклістю виходить за межі металевого кріплення. У наступників - утоплена в середину.
Знаючи ці візуальні відмінності, я почав придивлятися до пропозицій на eBay. Пару раз був неприємно здивований тим, що маючи в назві товару "8 elements", але на реальних фото були звичайні 7 лінзові. Тож, треба бути пильному...
Мені пощастило натрапити на версію, яку я шукав, просто в Києві. До того ж, ще і в гарному технічному стані.
Перші враження - якість приємно вражає. Все зроблено з металу. За 50 років експлуатації немає ніяких люфтів чи заїдань. Кільце фокусування бігає м'яко, діафрагма клацає чітко і легко. Ніяких слідів мастила на пелюстках діафрагми на жодному фото старих Super Takumar-ів я ніколи не бачив. Все зроблено на совість. Думаю, при акуратному користуванні, мій екземпляр зможе приносити радість власникам іще півстоліття.
Я готувався до зустрічі зі своїм Super Takumar-ом завчасно. Придбав, на тому ж таки eBay, пару адаптерів M42 - байонет Fujifilm X-Mount. Об'єктив через адаптер став на мій фотоапарат Fujifilm X-M1 як рідний. На всіх беззеркалках ніяких проблем з відсутністю безкінечності у ручної оптики, наскільки я знаю, немає. Через те, що матриця мого фуджика має кроп-фактор 1.53, фокусна відстань об'єктива збільшилась і стала 50mm * 1,53 =76,5 mm в класичному 35 мм еквіваленті.
Завдяки тому, що всі камери Fujifilm родини "X" вміють працювати з нерідними неавтофокусними об'єктивами (автоматично підбирають ISO і швидкість затвора в залежності від умов з'йомки, мають режим допомоги при ручному фокусуванні "фокус-пікінг" та збільшення фрагмента зображення в "прицілі"), нам залишається лише виставляти діафрагмою бажану глибину різкості та, власне, наводитись на різкість.
Хоча, за "лише" стоїть багато нюансів...
Якщо з діафрагмою все зрозуміло - поставили 1.4 для неймовірного боке і забули, то з різкістю на 76mm без оптичного стабілізатора все непросто. Поставити зовсім коротку витримку, щоб запобігти змазам, не завжди є можливість. До того ж, на повністю відкритій діафрагмі 1.4 з відстані 1,5 метра глибина різкості меньше 1 сантиметра ! Тобто, якщо очі і брови на портреті в зоні різкості, то кінцівка носа і вуха вже - ні !
Фрагмент портрета на діафрагмі 1.4 з малою глибиною різкості.
Вихід - зробити крок назад - збільшити відстань, або прикрити діафрагму до 2.0. Хоча вуха, я думаю, не сама важлива частина портрету. Їх можна залишати загадковими і таємничими в зоні легкої нерізкості :)
Фото з рук на повністю відкритій діафрагмі 1.4. Можна оцінити боке.
Чарівні "бульбашки". В них вся сила.
Для порівняння чіткості зображення на різних діафрагмах зробив пару кадрів по дорозі на роботу.
Загальний план. В червоній рамці - фрагмент для порівняння нижче.
Кропи на f2.0 та f5.6. Jpeg камери Fujifilm X-M1.
На мій погляд, на f5.6 об'єктив дуже чіткий, навіть в найменьших деталях. Думаю, RAW показав би ще кращий результат.
Що я придбав, отримавши повністю ручний Super Takumar ?
- простір для творчості з над-світлосильним фіксом, реально цікаве боке;
- час на осмислення композиції/життя під час тривалої наводки на різкість і гартування волі за методиками дзен-будизму;
- вирішив психологічну проблему гострої потреби в чомусь дивному;
- потенційну можливість робити легендарні фотознімки легендарним бокенатором :)
Що я втратив ?
- оперативність, часто разом із різкістю;
- трохи баксів;
- відчуття, що чогось не вистачає для щастя. Хоч це і не надовго.
Що можна іще почитати:
1. Битва 50-х: contax-60 vs minolta vs olympus vs pentax-takumars/. Це единий професійно виконаний тест в якому приймають участь одночасно дві моделі об'єктивів Super Takumar 50/1.4 з 8 та 7 елементами.
2. Огляд SMC Super Takumar 50/1.4 на radojuva.com.ua
Хочу подякувати cepb за чудові "селфі" мого фотоапарата.
Гарного вам дня !