Леся Храплива: ПИСАНКА Р. Б. МСМLХХІІ
Леся ХРАПЛИВА. ДАЛЕКИМ і БЛИЗЬКИМ. Вірші. Нью-Йорк- 1972. PDF
ПИСАНКА Р. Б. МСМLХХІІ
„Котилися писанки із гори глеєм розмоклим
вибігли ми до воріт щоб на писанки ті поглянути
а на писанці кожній тюрма намальована".
(Григорій Чубай: „Космач -1970")
Покотилася писанка чистими травами
Поміж пролісок сни, між фіялки надій.
Безконечних обвився дротами іржавими,
Сорок-клинцем одчай розписався на ній.
Нерозривними кругами мчаться столипінки:
Позабувся початок - не видно кінця...
Насторожені вишками обрії писанки,
Кулемет зустрічає сходячі сонця.
І замало планети для півнів-провісників,
Тільки ворон голодний чекає... стоїть...
Ще сміятись Пилатам на поминках Істини.
Покотилася писанка... Вигорів слід.
Бенкетуйте... Вже доля на мурі написана,
Знов сльозами орошена - сходить земля.
Наближається: вибухне бомбою писанка
І сокрушиться камінь надгробний Кремля!
Оригинал: ukrlife.org web.archive.org webcache.googleusercontent.com
Страницы: 3, 89, 125, 126, 127
ПАСХАЛЬНОЕ ЯЙЦО Р. Б. MCMLXXII
"Котились писанки с горы размоклым глеем
выбежали мы к воротам чтобы на писанки взглянуть те
а на писанке каждой тюрьма нарисована".
(Григорий Чубай: "Космач -1970")
Покатилась писанка чистыми травами
Между подснежниками сны, между фиалками надежд.
Бесконечных обвился проводами ржавыми,
Сорок-клином отчаяние расписалось на ней.
Неразрывными кругами мчатся столыпинки:
Забылось начало - не видно конца...
Настороженные вышками горизонты писанки,
Пулемет встречает восходящее солнце.
И мало планеты для петухов-предсказателей,
Только ворон голодный ждет... стоит...
Еще смеяться Пилатам на поминках Истины.
Покатилась писанка... Выгорел след.
Пируйте... Уже судьба на стене написана,
Снова слезами орошена - сходит земля.
Приближается: взорвется бомбой писанка
И сокрушится камень надгробный Кремля!
Храплива-Щур Леся Євгенівна
Біографія
Чи могла б бути більша мрія
для нас емігрантів,
як те, щоб нас знали й читали
в Рідному Краю?!
Леся Храплива
Леся Храплива-Щур - є відомою українською письменницею діаспори в Канаді, журналістом, педагогом, пластункою.
Народилася 27 травня 1927 року у Львові. Мати - гімназійна вчителька Євгенія Петрик, батько - Євген Храпливий, директор Крайового Товариства "Сільський господар", інженер-агроном, професор, відомий громадський діяч. Вчилася у народній школі ім. Т. Шевченка по вул. Мохнацького (Драгоманова), була ученицею Констянтини Малець. У 1939 р. вступила до гімназії українського педагогічного товариства Кокорудзів. З 1941 р. навчалася у першій українській гімназії у Львові. У 1944 році сімнадцятилітньою дівчиною разом із батьками виїхала з України в Німеччину, де поселилася в місті Ерлянгені (Баварія). Там студіювала медицину та біологію (1945-49), а навчання продовжила у Нью-Йорку в Колумбійському університеті (1951-53). Близько 15 років працювала у лабораторіях. З 1954 р. вивчала україністику при Інституті Наукового Товариства імені Т. Г. Шевченка, а від 1956 р. працювала у цьому закладі як асистент, опісля, як лектор української літератури.
Переїхавши до Канади, продовжила займатися літературною, педагогічною та громадською діяльністю: викладала на курсах українознавства, організовувала суботні школи, де вчила дітей співати і танцювати, допомагала у церковних справах, опікувалася поширенням українських видань у світі, перевиданнями та пересилкою їх до шкіл та бібліотек в Україну. Часто письменниця друкувала у пресі статті на тему літератури для дітей, вважаючи, що саме "…книжка готує дитину вже від наймолодшого віку до читання та належного сприймання написаного. Чим ретельніше підготовлена до нього людина, тим краще зуміє сприймати скарби літератури свого народу і з’єднатися зі своєю національною спадщиною".
З 1988 року Леся Храплива працювала у Світовій Координаційній Виховно-Освітній Раді при Світовому Конгресі Вільних Українців, де взяла на себе редагування бюлетеня для освітян "Відгукніться!". З 1996-го по 1999-й очолювала Об’єднання Працівників Літератури для Дітей і Молоді (ОПЛДМ).
Ще у Львові у 1942 році Леся вступила в організацію "Пласт", продовжила свою діяльність у Німеччині, де організувала Курінь Уладу Старших Пластунок "Лісові Мавки" і у Нью-Йорку, де стала Крайовою коменданткою пластунів (1958-60), організовувала вишколи для новаків і виховників, різноманітні заняття, прогулянки, табори, була автором ігрових комплексів. Окрім цього, вела сторінку "Пластова Ватра" у "Свободі" (1954-1956), видавала пластовий бюлетень "Іскра Сокільської Ватри" (1950-1954). 16 років працювала редактором журналу для малят "Готуйсь", який виховав не одне покоління українців на чужині.
Литературное творчество писательницы охватывает много книг для детей и молодежи, статьи, рассказы, стихи. Из прозаических - это сборник рассказов "Ветер из Украины", захватывающие повести "Казак Невмирака" (Торонто, 1987), "Атаман Воля" - о жизни, быте и труде украинских эмигрантов в Америке, рассказе "Чародейное авто".
Из поэтических - книга-декламатор "На весь Божий год" (Нью-Йорк, 1964 г.) с вытинанками самого автора. Здесь и стихи о Руси-Украине, о Тарасе Шевченко, Лесе Украинке, Маркияне Шашкевиче, Ольге Басарабе, Евгении Коновальце, Симоне Петлюре, Тарасе Чупрынке, Андрее Шептицком. Отраженные быт, обычаи, песни, народная одежда Украины.
Великолепный сборник для самых маленьких читателей "Писанка украинским детям", который вышел двумя изданиями на чужбине и третьим - в Киеве, в прекрасном художественном оформлении выдающегося украинского художника в эмиграции Петра Андрусива.
Для взрослого читателя издан сборник стихов "Дальним и близким".
У 1992 році бере участь у Світовому Форумі України у Києві, на Першому Світовому Конгресі Християн греко-католицької церкви у Львові, виступає з доповіддю: "Християнська родина. Роль у ній жінки". Бере участь у перепохованні тлінних останків кардинала Йосифа Сліпого, у відкритті пам’ятника Тарасові Шевченку, у нарадах Наукового товариства ім. Т. Шевченка, 50-літті УПА.
Літературна творчість письменниці охоплює багато книжок для дітей і молоді, статті, оповідання, вірші. З прозових - це збірка оповідань "Вітер з України", захоплюючі повісті "Козак Невмирака" (Торонто, 1987), "Отаман Воля" - про життя, побут і працю українських емігрантів в Америці, оповідання "Чародійне авто". З поетичних - книжка-декламатор "На ввесь Божий рік" (Нью-Йорк, 1964 р.) з витинанками самої авторки. Тут і вірші про Русь-Україну, про Тараса Шевченка, Лесю Українку, Маркіяна Шашкевича, Ольгу Басараб, Євгена Коновальця, Симона Петлюру, Тараса Чупринку, Андрея Шептицького. Віддзеркалені побут, звичаї, пісні, народний одяг України. Чудова збірка для найменших читачів "Писанка українським дітям", яка вийшла двома виданнями на чужині й третім - у Києві, в чудовому мистецькому оформленні видатного українського художника в еміграції Петра Андрусіва.
Для дорослого читача видано збірку віршів "Далеким і близьким".
Книжка "Українські народні звичаї в сучасному побуті" (зі словничком українських імен) декілька разів перевидавалася в Україні, стала своєрідним підручником із народознавства в перші роки незалежності.
Укладач О. О. Сачинська
Оригинал: www.ukrlib.com.ua lodb.org.ua
Скриншот Скрин-2
См. также:
- 23.06.2017 Почтили Лесю Храпливу-Щур по случаю ее 90-летия // voiks
Торонто. - В честь 90-летия Леси Храпливой-Щур 27 мая собрались ее друзья и сотрудники. Читали приветствия и прибавляли свои воспоминания о ней. Собрано более 2,000 долл., которые пойдут через Общественную службу Канады на проект "Спаси жизнь".
Леся Храплива-Щур (сидить четверта зліва) з учасниками її вшанування.
- Твори Лесі Храпливої-Щур // mala.storinka.org web.archive.org
Леся Євгенівна Храплива - українська письменниця, пластова діячка і педагог на еміграції: співробітниця дитячих та жіночих журналів у США й Канаді, редактор пластового журналу «Готуйсь» у 1953- 1970 роках.
Народилася Леся Храплива 1927 року у Львові, де відвідувала початкову школу й гімназію. Батько письменниці - Євген Храпливий був громадським діячем, визначним дослідником сільського господарства, багато років свого життя присвятив праці в крайовому товаристві «Сільський господар» у Львові.
У 1944 році вісімнадцятирічною дівчиною разом із батьками іммігрувала на Захід. В Німеччині здобула освіту, у США вступила до університету на біологічний факультет.
Лесі Храпливій судилося стати українською письменницею. Вона - тонкий лірик, майстер художнього слова. Грунт, на якому зростали її таланти, - це народ і вірна любов до нього. Патріотичне почуття проймає всю творчість Лесі Щур. Покинувши у вісімнадцятирічному віці Україну, поетеса зрозуміла, що проливати сльози над недолею рідного краю це марна трата часу та сил. Тому її патріотизм набрав дійового характеру. Безмежна є любов письменниці до своєї батьківщини. Вона любить землю, духовні скарби рідного краю, не перестає детально вивчати його минуле, поділяє життєві турботи своїх сучасників та плекає надію у щасливе майбутнє вільного народу. Лесю чарують українські народні пісні, веснянки, колядки, які часто можна зустріти в її повістях, написаних для українських дітей, та молоді в діаспорі.
Поезія Лесі Храпливої не моралізує, не навчає, а «тихо-тихесенько шепче-промовляє» до душі, добуває з неї те, що найкраще, і просто заставляє любити Україну, бути гідним її любови, бути справжнім українцем. Вірші поетки звучать як голос нескореного рідного краю, як голос народу, який прагне відродження.
- Леся Храплива-Щур. Вірші про українських Героїв // mala.storinka.org web.archive.org Скриншот
ТРИ КАРТИНИ *
У гостинній - три картини
На стіні.
В кожну днину
Щось розказують мені.
Прийду в хату -
Оглядати йду їх враз:
Оце Симон, той Євген,
А той Тарас.
Всі питають, чи я знаю,
Я, новак,
Що ще ворог в Ріднім Краю? *
Кажу: - Так!
Але вісті розказали вже вітри,
Що недаром воювали
Ви всі три.
В Україну я полину,
Наче птах.
Відвоюю славу тую,
Що в піснях.
Ворогам належну плату
Я віддам:
За Париж, за Білогорщу,
Роттердам.
Щоб в Державі Ваша слава,
Наче дзвін,
Залунала від Ослави *
Аж по Дін!
У гостинній три картини
На стіні.
В кожну днину
Усміхаються мені.
Усміхаються до мене
Із картин,
Бо колись звершу їх діло -
Я - їх син!
* Тут говориться про Симона Петлюру, Євгена Коновальця та Романа Шухевича, що його звали Тарасом Чупринкою. Всі три були славні українські полководці, боролися проти ворогів, щоб здобути волю Україні. Тому, що вороги боялися їх дуже, а не змогли знищити їх у чесному бою, повбивали їх скрито, із засідки: Симона Петлюру в Парижі 1926 року, Євгена Коновальця в Роттердамі 1938 року, а Романа Шухевича в Білогорщі біля Львова в 1950 році. Всіх їх трьох згадуємо в місяці травні, при пагоді Зелених Свят.
* На час написання вірша Україна була ще під владою Совітів
* Ослава - річка на Лемківщині, у Західній Україні.
Леся Храплива-Щур: 1 - КНЯГИНЯ ОЛЬГА, 2 - ЛЕСЯ УКРАЇНКА, 3 - ОЛЬЗІ БАСАРАБОВІЙ, 4 - ЮРЧИК *,
5 - Роман Шухевич , 6 - Симон Петлюра, 7 - Євген Коновалець, 8 - Митрополит Андрей Шептицький
* Прізвище Юрчика - Шухевич. Його батько, генерал Роман Шухевич, що його звали Тарасом Чупринкою, очолював Українську Повстанську Армію, що довгі роки боролася проти загарбників.
- 21.05.2013 Краеведческий час «Он родом из нашей деревни» (к 115-летию со дня рождения Евгения Храпливого) // voiks
К 115-й годовщине со дня рождения Евгения Храпливого - общественного деятеля, агронома и кооператора, идеолога и практика общественной агрономии и кооперативного движения в Галичине, заведующая Лисовской библиотекой Вера Головацкая подготовила краеведческий час: «Он родом из нашего села дома народного творчества. С сообщениями о Евгении Храпливом и его семье выступили: научный исследователь, преподаватель ОП НУБиП Украины «Залещицкий аграрный колледж им. Е.Храпливого» Иосиф Децовский, учитель физики Василий Грушицкий, заместитель директора школы Марта Чепига, директор Залещицкой ЦБС Ольга Тракало.
- Храплива Леся - Крутянцям (1962) // kruty.org.ua Скриншот
- 19.01.2022 Рій Старобільського ліцею №1 "Крутянцям" Леся Храплива-Щур // www.youtube.com: Старобільський ліцей No1 Старобельск (Википедия)
Рій "Сміливці" Старобільського ліцею №1. Середня вікова група. Старобільська громада. Старобільський ліцей №1 Старобільської міської ради Луганської області
- 01.06.2023 Рабочие образовательные программы по украинскому литературному чтению // voiks
Основная общеобразовательная программа начального общего образования (ФГОС)
Муниципальное бюджетное общеобразовательное учреждение "Средняя общеобразовательная школа №2 пгт Ленино" Ленинского района Республики Крым
