Містечко Підгайці лишалося білою плямою на мапі Тернопільщини. У наймолодшому райцентрі області нині живе лише біля 2700 людей, що менше навіть від села Великі Гаї поблизу
Тернополя. Втім, тут є всі атрибути повноцінного міста: ратуша (навіть дві), ринкова площа, старі кам’яниці з різьбленими дверима, колишня синагога і цвинтар з юдейськими мацевами.
За радянців Підгайці були частиною сусіднього
Бережанського району, а з 1991 року стали центром району.
Джерело: upload.wikimedia.org
Хто і як цим керувався лишається питанням. Можливо причиною було мати ближчий центр для розкиданих навколо сіл.
Нині дістатися сюди з обласного центру можна лише автобусом. Дорога у 70 кілометрів по розбитих дорогах займає більше півтори години. А на початку ХХ століття Підгайці було з’єднано зі Львовом залізницею (!). Втім вона не пережила Другу світову.
Походження назви на диво просте - на околицях міста росли густі ліси, тобто гаї.
1.
У райцентрах найбільша концентрація радянських раритетних авто. Друг з Тернополя нещодавно продав свою стару «Ладу», а знайомий словак з радістю купи собі «Москвич 2141» (правда взяв його у Охтирці).
2.
Пару сотень метрів від таблички і перша цікавинка - готичний костел Трійці 1634 року. Традиційно за влади совєтів церкву закрили у 1946 році а в середині розмістили склад. У 80-х у недіючому храмі сталася пожежа. І хоч зараз пишуть про реконструкцію костелу ззовні будівельні роботи виглядають доволі мляво.
3-5.
Всередині все поросло травою. Валяються будівельні каски.
6.
У цю поїздку ми виїхали аж двома машинами. Кілометр у дорозі (на всю машину) по бензину виходить десь 1,4₴ - що на 40% дешевше дизелів та втричі - автобусів.
7.
Поруч з костелом - обеліск Міцкевичу, встановлений у 1897 році на честь 100-річчя польського поета.
8.
Окрім архітектурних пам’яток - навколо природа. Тернопільщина одна з найбільш екологічно чистих у країні.
9.
Навколо напівзруйнованого костела - закинутий будинок. Атмосфера депресії містечка потім навіть не покидає нас і біля пофарбованих фасадів. У місті просто порожньо.
10.
Друга цікавинка - площа Ринок, яка нині має назву площа Незалежності. Вона є нетиповою, адже є трикутною у плані. Спершу не справляє враження. Але на площі заасфальтували дорогу, що є «вері гуд», бо дірки та пилюка не справляють добре враження, як це було у
Копичинцях.
11.
Такий радянський рудимент як Дошка пошани тут не популярні, а ось вже за Збручем у Хмельниччині їх ще можна зустріти.
12.
Фасади радують яскравими кольорами. Навіть не кожний обласний центр може похизуватися такими будиночками у ряд. До речі, у далекому 1880 році Підгайці мали вдвічі більше мешканців - 6 тисяч.
13-14.
Трохи ближче.
15-16.
12 липня 1941 року з цього будинку було проголошено Акт про відновлення Української Держави. Інфи про ці події не знайшов, але цікаво, що на око найбільше дошок з подібним змістом саме на українській Галичині.
17.
Колишня ратуша - зразок міжвоєнної архітектури (зведена у 1931 році, коли Підгайці були у складі Польщі). У 2012 році старий облуплений фасад відремонтували. Нині у будівлі коледж.
18.
На щастя, фасади не обліплені купами оголошень чи вікна не замінені на пластикові.
19-22.
Чарівність маленьких містечок.
23.
Теперішній магістрат розташований у колишній віллі.
24.
Напроти стенд з явно не найкращим фото містечка - не видно його родзинки.
25.
Згоден, що греко-католицька церква була у радянський час носієм української ідентичності, але думаю паломників у ці місцеві храми тут не багато, а з нові церкви з історичної сторони не мають великий інтерес.
26.
Потішили покажчики вулиць. Без неприємних оку скорочень «Вул., просп.., пров. …». Може переймають чеський досвід (там так є).
27-28.
Греко-католицька церква з традиційними сірими куполами.
29.
Важко назвати таке містечко селом.
30-31.
І так, Підгайці були важливим єврейським містечком - до Другої Світової ¾ населення були євреї. За часів нацистської окупації у Підгайцях гітлерівці створили гетто, а багато євреїв вислали до концтаборів. Про колишню юдейську громаду нагадує синагога та єврейський цвинтар.
32.
Подейкують, що з Підгайців походить родина зятя Трампа
Click to view
А на початку 90-х скінчилася ще одна трагічна сторінка в історії - утопія створення комуністичного раю.
33.
Файне місто Тернопіль очима туриста «Остап’є, Німеччина, Вікно» - кумедні та неординарні назви тернопільських сіл Розділені Збручем: галицький Підволочиськ та подільський Волочиськ Містечко Скалат: замок чотирьох веж, неоготичний костьол та затишний парк Чортків - суміш Бельгії та Польщі Село Устечко на Дністрі: каньйон, літні краєвиди та стрибки з мотузкою Південний оазис Тернопільщини: червона земля, містичні вежі та найвищий водоспад України Колоритний Кременець: замкова гора Бона, музей Словацького та шкіряний міст Під Тернополем знаходиться унікальна Хресна дорога Замок у Збаражі: Ренесансний палац, підземні тунелі та середньовічна катівня Мандрівка у Коропець: лемки, палац графа Бадені та зупинка авто поглядом Бережани: площа Ринок, мальовничі дворики, банки з мавпочками та як живуть у Раю Скала-Подільська: замок Коріатовичів, шпилястий костел та тернопільський Йєллоустон Заліщики - українське Колорадо у дністровському каньйоні Мандрівка на Дністер: старі костели, загублені серед лісів водоспади та колишня польська митниця Містична прогулянка по закинутому єврейському цвинтарю «Сатурн» - моторошна прогулянка по гігантській недобудові Відлуння історії - польський шпилястий костьол під Тернополем Копичинці: старовинний дерев’яний храм, пиріжки з горохом та легенда про литовця Відвідуємо Теребовлю: ратуша, австрійський віадук, ромашки та корівки Тернопіль вечірній Тернопільський став у променях сідаючого сонця Величезне єврейське кладовище на Волині - кіркут з історією у 500 років Козацьке кладовище у Кременці: містична легенда про появу хрестів Товстеньке - село з веселою назвою та оригінальними пам’ятниками Тернопільський комбайновий завод: живі артефакти та радянський антураж Сидорів: замок-корабель, мальовничі будинки та комбайнери Гусятин: охайні вілли, польсько-радянський кордон та оборонна синагога Мандруємо: тернопільський Малий Версаль та усипальниця Вишнівецьких У Тернополі показали містичні підземелля легендарного замку Провінційний Шумськ: Дерев’яні колодязі, православний мінарет та сортування сміття Рукомиш: скельний монастир з часів Київської Русі, святі місця та останній упівець Крихітне село Язловець - ключ Поділля: містична каплиця, різьблені портали та вірменська громада Бучач - місто звивистих колоритних вуличок Каскад водоспадів у Русилові - райська лагуна для зйомок фільмів про тропіки Зборів: битва Хмельницького, дивна ратуша та нове слово для магазину