Мандруємо: тернопільський Малий Версаль та усипальниця Вишнівецьких
Малий Версаль - саме так іноді називають палац у містечку Вишнівець, що за 50 кілометрів на північ від Тернополя прямо на шляху міжнародної траси М-19 Доманове - Парубне (червона) яка веде від білоруського аж до румунського кордону.
Фото: wikipedia
Це класне місце довгий час лишалося білою плямою для мене, хоч проїжджав я крізь кілька разів, а от погуляти так і не вдавалося. І от при першій же можливості вибрався у дорогу. Їхав автостопом. На виїзді з Тернополя біля заправки мене побачила парочка і запропонувала підвезти на півдороги.
Траси помаленьку почали ремонтувати. Поява дорожньої техніки вже не є сенсації. Хоча на вересень 2016 зробили лише кілька кілометрів на під’їзді до обласного центру.
- У Вишнівець їдеш? Сам з Донецька? А ми тут вже 30 років живемо і все ніяк не з’їздимо, - щось подібне казали вони.
Схожі розмови траплялися і з іншими водіями.
Сам того не очікуючи я опинився неподалік місця колишнього австро-російського кордону біля села Колодне. І якби селфі у Фейсбуці і подальший коментар і не дізнався б цього.
Весела топоніміка. Розважала мене під час стояння на трасі. Більше про неординарні назви міст і сіл області знайдете тут
Тернопіль і Збараж то була Австро-Угорщина, а Вишнівець був вже в іншій імперії - Російський. Десь приблизно по цьому кордоні проходить і межа між Галичиною (південь) та Волинню (південь).
Другий водій на старенькому «Гольфі» розвивав швидкість за сто - їхав він аж у Рівненську область. З ним ми поговорили про яблучний сік. Подякувавши я вийшов у Вишнівці.
Перше, що кидається в очі після Тернополя - більшість церков тут вже греко-католицькі, а православні. І за законами жанру всі три з куполами золотого кольору!
Номер один - дерев'яна церква святої Трійці. Стоїть прямо уздовж траси. Так що якщо навіть проїздом - велкам! У відгуках пишуть, що час тут ніби зупинився.
Міжнародна траса попливла.
Я вже був у захопленні фоткати, але у дзеркалці сіла батарея - не допомогла навіть добра бабуся з аптеки, де я намагався зарядити фотік. Накрилася зарядка. Так що далі я знімав на свій Samsung 2010 року.
На щастя світла було достатньо і вдалося таки привезти знімки.
Інший православний храм Церква Вознесіння Господньогота козацький хрест на його території. Знаходиться він прямо за схилом палацу (про нього згодом).
Кажуть, що у церкві були поховані батьки князя Єремії Вишневецького - Михайло та Раїна а також донька господаря Молдавії Єремії Могили.
Наступним храмом стала Дерев'яна церква Архистратига Михаїла. Стоїть він далі - треба перейти річку. Пригадую, як казали чехи, що вперше приїхали в Україну - дороги у вас жахливі, а от храми - немов лялечки.
Неподалік від нього є Костел Станіслава, але від нього зосталися лише руїни.
Ну і на десерт родзинка Вишнівця - палац. Іноді його ще називають «Малим Версалем». Я так не сильно вважаю, але для лайків вирішив взяти ідею. :D
Брама свідчить про колишню могутність князівського роду.
Палац є пам’яткою національного значення. У музеї кажуть, що раніше було чимало польських туристів, а тепер вони не їдуть - бояться війни.
Плац перед палацом.
Добре, що палац трохи привели до ладу і не лише з фасаду, але із заду. Всередині є експозиція. У суботній день окрім мене і ще одного мужика нікого не було.
Ставок та палац.
А ще у Вишнівці, як у багатьох селах та містечках області, є своя футбольна команда.
Ну і на останок туристична емблема Тернопільського краю - задумка добра, але от її реалізація. Ніби і багато народу по Європах їздять, а тут таке:
Спробую розтлумачити силуети:
- Пагода зліва - катедра (найбільший храм) у Тернополі
- Купол всередині - Зарваниця, місце паломництва греко-католиків
- Дві вежі - Червоногордський замок. Одна з тих башто пару років тому відкололася.
- Річка - Дністер
- А бетмен - печера Оптимістична, що занесена до Книги рекордів Гінесса як найдовша в світі гіпсова печера.
Файне місто Тернопіль очима туриста
«Остап’є, Німеччина, Вікно» - кумедні та неординарні назви тернопільських сіл Розділені Збручем: галицький Підволочиськ та подільський Волочиськ
Містечко Скалат: замок чотирьох веж, неоготичний костьол та затишний парк
Чортків - суміш Бельгії та Польщі
Село Устечко на Дністрі: каньйон, літні краєвиди та стрибки з мотузкою
Південний оазис Тернопільщини: червона земля, містичні вежі та найвищий водоспад України
Колоритний Кременець: замкова гора Бона, музей Словацького та шкіряний міст
Під Тернополем знаходиться унікальна Хресна дорога
Замок у Збаражі: Ренесансний палац, підземні тунелі та середньовічна катівня
Мандрівка у Коропець: лемки, палац графа Бадені та зупинка авто поглядом
Бережани: площа Ринок, мальовничі дворики, банки з мавпочками та як живуть у Раю
Скала-Подільська: замок Коріатовичів, шпилястий костел та тернопільський Йєллоустон
Заліщики - українське Колорадо у дністровському каньйоні
Мандрівка на Дністер: старі костели, загублені серед лісів водоспади та колишня польська митниця
Містична прогулянка по закинутому єврейському цвинтарю
«Сатурн» - моторошна прогулянка по гігантській недобудові
Відлуння історії - польський шпилястий костьол під Тернополем
Копичинці: старовинний дерев’яний храм, пиріжки з горохом та легенда про литовця
Відвідуємо Теребовлю: ратуша, австрійський віадук, ромашки та корівки
Тернопіль вечірній
Тернопільський став у променях сідаючого сонця
Величезне єврейське кладовище на Волині - кіркут з історією у 500 років
Козацьке кладовище у Кременці: містична легенда про появу хрестів
Товстеньке - село з веселою назвою та оригінальними пам’ятниками
Тернопільський комбайновий завод: живі артефакти та радянський антураж
Сидорів: замок-корабель, мальовничі будинки та комбайнери
Гусятин: охайні вілли, польсько-радянський кордон та оборонна синагога