8.02.2015
Позавчора отримав від львівських волонтерів посилку медичного змісту для вояків та нашого шпиталю: десять флаконів натрію гідрохлориду, флакон глюкози, хірургічні маски, перев’язочні пакети, вату, бінт, одноразові шприци, операційні тампони, різні види пластирів, тощо.
Водночас пан А. - теж товариш з інтернету, з яким вдалося розвіртуалитися літом - під час перебування в Артемівську батальону «Донбас» вислав триста п’ятдесят гривень на мою картку. Більша частина вже пішла на купівлю шоколаду для спецназівців, але кошти ще лишилися, бо шоколад у найближчих крамницях зник - забрав останні 2,5 кілограми. Доведеться їхати до супермаркетів...
Критикувати владу необхідно. І не просто «критикувати», а рішуче вимагати виконання обов’язків. Інакше вона знахабніє і перетвориться на безконтрольну компанію. Але критика має ґрунтуватися на фактах. І мати на меті не просунути свою кандидатуру на тепле місце, а змусити владу ще краще працювати і реально покращувати ситуацію. І тільки тоді, коли усі зусилля впливу на обранців йдуть прахом, їх треба міняти на кращі кандидатури. Ще раз: «на кращі», а не на свої...
Порошенко, як Президенту держави, разом з його прибічниками і опонентами слід усвідомити, що війна на сході точиться зовсім не за ватні території Донбасу, чи за південний заповідник совка у Криму, війна йде за справжню українську свободу, за справжню незалежність від радянської імперії. Саме тому мене бісить, коли злодії та шахраї прикривають війною відсутність реформ, не забуваючи при цьому красти і далі. Саме тому мене бісить, коли базікали варнякають ще більше у все нових і нових політичних шоу. Саме тому мене бісить, коли армійська верхівка сподівається і далі сидіти на дупах біля роздачи орденів і пільг, а реальних змін у військах не хочуть, бо не мають стратегічного бачення, оптимальних концепцій, оригінальних підходів, тому що позбавлені сучасних поглядів, адже задерев’яніли і прогнили... На які успіхи сподіваються українці? Мало вигнати чергового злодія з палацу - треба контролювати, щоб новообраний пан не перетворився на попередника. Теперішній вже перетворився. Тому підтвердження - чергові соплежуйства на Дебальцевській дузі. Тобто на «грибі». Ось тільки ніжка у гриба - хитається. І поки йдуть чергові ганебні переговори, де агресор неадекватно вказує безпомічно блеючим баранам з ЄС «що і як буде», а проплачені вітчизняні ЗМІ радісно сурмлять про «чергову перемогу», ворог копить сили і відновлює боєздатність. І висновки ним вже зроблені...
Водночас пан А. - теж товариш з інтернету, з яким вдалося розвіртуалитися літом - під час перебування в Артемівську батальону «Донбас» вислав триста п’ятдесят гривень на мою картку. Більша частина вже пішла на купівлю шоколаду для спецназівців, але кошти ще лишилися, бо шоколад у найближчих крамницях зник - забрав останні 2,5 кілограми. Доведеться їхати до супермаркетів...
Критикувати владу необхідно. І не просто «критикувати», а рішуче вимагати виконання обов’язків. Інакше вона знахабніє і перетвориться на безконтрольну компанію. Але критика має ґрунтуватися на фактах. І мати на меті не просунути свою кандидатуру на тепле місце, а змусити владу ще краще працювати і реально покращувати ситуацію. І тільки тоді, коли усі зусилля впливу на обранців йдуть прахом, їх треба міняти на кращі кандидатури. Ще раз: «на кращі», а не на свої...
Порошенко, як Президенту держави, разом з його прибічниками і опонентами слід усвідомити, що війна на сході точиться зовсім не за ватні території Донбасу, чи за південний заповідник совка у Криму, війна йде за справжню українську свободу, за справжню незалежність від радянської імперії. Саме тому мене бісить, коли злодії та шахраї прикривають війною відсутність реформ, не забуваючи при цьому красти і далі. Саме тому мене бісить, коли базікали варнякають ще більше у все нових і нових політичних шоу. Саме тому мене бісить, коли армійська верхівка сподівається і далі сидіти на дупах біля роздачи орденів і пільг, а реальних змін у військах не хочуть, бо не мають стратегічного бачення, оптимальних концепцій, оригінальних підходів, тому що позбавлені сучасних поглядів, адже задерев’яніли і прогнили... На які успіхи сподіваються українці? Мало вигнати чергового злодія з палацу - треба контролювати, щоб новообраний пан не перетворився на попередника. Теперішній вже перетворився. Тому підтвердження - чергові соплежуйства на Дебальцевській дузі. Тобто на «грибі». Ось тільки ніжка у гриба - хитається. І поки йдуть чергові ганебні переговори, де агресор неадекватно вказує безпомічно блеючим баранам з ЄС «що і як буде», а проплачені вітчизняні ЗМІ радісно сурмлять про «чергову перемогу», ворог копить сили і відновлює боєздатність. І висновки ним вже зроблені...