9.02.2015
Був на роботі. Прогнав станції GPS, зарядив акумулятори на електронні тахеометри, здав зроблену роботу, підредагував готовий картографічний матеріал... Робити нічого. А тим часом уся наша Димитрівська партія подала заяви про звільнення. Парад демаршів триває... З колективу у триста п’ятдесят осіб нас лишилося тільки вісім. Наче війна пройшла. Ще пару місяців і нас не стане взагалі. І така само ситуація по всій галузі. Схоже, топографічні карти нашій армії та країні не потрібні...
Учора відбувся телемост між Артемівськом і Києвом на телеканалі «Інтер». З восьмої вечора протягом півтори години наша волонтерська група, а також місцеві мешканці, очолювані мером і біженці з дітьми мерзли перед камерами. Від наших виступили двоє: Руслан П. і Галина О. Втім, сенсу у цьому я не побачив. З того кінця на наші запитання ніхто відповідати не збирався. Вийшов пан Луценко, штовхнув промову у полум’яному революційному стилі - такий собі вербальний колумніст і пішов. А далі його замінив наступний оратор. Такий саме. Відповідей, традиційно, немає. Як і конкретики. І відповідальних теж... Коротше, немає нічого. Як завжди.
Вечором відбулися чергові збори нашої волонтерської організації. Дівчата оповіли пречудову історію. До наших волонтерів зі шпиталю підійшли вояки і спитали, чи потрібні нам гроші? Дівчата підтвердили: і поранених треба годувати, і бійцям з передової допомогти, і біженці прибувають, і місцеву вату треба «лікувати»... Вояки і кажуть: оно хлопець з вулиці нам пропонує гроші, а ми люди військові, навіщо вони нам на передовій? Забирайте, краще, ви... Он він, на вулиці чекає, дивіться у вікно. Дівчата вийшли і познайомились. Перехожий виявився мешканцем міста Селідово, типовий мешканець Донбасу, з «канкрєтних пацанів». Але проукраїнських поглядів. Назвався Олегом і віддав п’ять тисяч гривень без жодних умов. Дівчата його розцілували...
А тим часом ситуація на фронті погіршується. Звісно, сам я у першій лінії на передовій не був, а тому чи правду кажуть вояки, що виходять звідти, мені невідомо. Але якщо інформація правдива - теперішнє керівництво України треба вішати після оголошення довго переліку звинувачень. Наприклад, згідно оповідок хлопців з двадцять п’ятого тербату «Київська Русь» вони змушені тримати оборону смуги у шість кілометрів кількістю бійців у двадцять сім осіб. Інших кинули патрулювати трасу: «раптом танки» посадивши у розвеселі різнокольорові КАМАЗи, але чомусь не давши навіть патронів! А хлопців з сорокового кілька днів штурмують ВПС РФ. Тільки сьогодні російські штурмовики їх утюжили двічі. І чомусь - безкарно. Де наше ППО, де авіація, де взагалі керівництво і що воно собі думає - ніхто не знає. Підозрюю, ця влада взагалі нічого не бажає знати і робити. Підрив довіри народу до влади - це те, чим наразі займається влада! Коли буде третій Майдан - гукайте мене.
Учора відбувся телемост між Артемівськом і Києвом на телеканалі «Інтер». З восьмої вечора протягом півтори години наша волонтерська група, а також місцеві мешканці, очолювані мером і біженці з дітьми мерзли перед камерами. Від наших виступили двоє: Руслан П. і Галина О. Втім, сенсу у цьому я не побачив. З того кінця на наші запитання ніхто відповідати не збирався. Вийшов пан Луценко, штовхнув промову у полум’яному революційному стилі - такий собі вербальний колумніст і пішов. А далі його замінив наступний оратор. Такий саме. Відповідей, традиційно, немає. Як і конкретики. І відповідальних теж... Коротше, немає нічого. Як завжди.
Вечором відбулися чергові збори нашої волонтерської організації. Дівчата оповіли пречудову історію. До наших волонтерів зі шпиталю підійшли вояки і спитали, чи потрібні нам гроші? Дівчата підтвердили: і поранених треба годувати, і бійцям з передової допомогти, і біженці прибувають, і місцеву вату треба «лікувати»... Вояки і кажуть: оно хлопець з вулиці нам пропонує гроші, а ми люди військові, навіщо вони нам на передовій? Забирайте, краще, ви... Он він, на вулиці чекає, дивіться у вікно. Дівчата вийшли і познайомились. Перехожий виявився мешканцем міста Селідово, типовий мешканець Донбасу, з «канкрєтних пацанів». Але проукраїнських поглядів. Назвався Олегом і віддав п’ять тисяч гривень без жодних умов. Дівчата його розцілували...
А тим часом ситуація на фронті погіршується. Звісно, сам я у першій лінії на передовій не був, а тому чи правду кажуть вояки, що виходять звідти, мені невідомо. Але якщо інформація правдива - теперішнє керівництво України треба вішати після оголошення довго переліку звинувачень. Наприклад, згідно оповідок хлопців з двадцять п’ятого тербату «Київська Русь» вони змушені тримати оборону смуги у шість кілометрів кількістю бійців у двадцять сім осіб. Інших кинули патрулювати трасу: «раптом танки» посадивши у розвеселі різнокольорові КАМАЗи, але чомусь не давши навіть патронів! А хлопців з сорокового кілька днів штурмують ВПС РФ. Тільки сьогодні російські штурмовики їх утюжили двічі. І чомусь - безкарно. Де наше ППО, де авіація, де взагалі керівництво і що воно собі думає - ніхто не знає. Підозрюю, ця влада взагалі нічого не бажає знати і робити. Підрив довіри народу до влади - це те, чим наразі займається влада! Коли буде третій Майдан - гукайте мене.