29.04.2014
До роботи навмисно вирішив дістатися пішки. Пройшовся містом і маю наступні спостереження. Бачив два прапори ДНР: над мерією і на штаб-квартирі сепаратистів. Дуже символічне місце вони вибрали для свого лігва - будівлю колишнього банку «Україна», де загинув офіцер СБУ Сибірцев, який визволяв звідти заручника зимою 1996 року… Але треба віддати належне, разом з тим вільно розвиваються і два державні прапори. Над центральної поліклінікою і над приватною рекламною агенцією «Колібрі» серед приватного сектору. Усе логічно, ситуація в Донбасі приблизно така і є: 50/50… А пам’ять підказує: раніше до травневих свят державні прапори вивішували не тільки на адмінбудівлях, але й на стовпах по центральних вулицях усього міста. Влада, агов? Чи знову громадянам на себе брати роботу, за яку гроші отримують марножери і зрадники?
На роботі відбулися збори на вічну тему: «як нам жити далі». Питання розглядали у суто економічній площині. Якщо коротко, нас лишилося шістнадцять осіб. Ясно, що експедицію ми не піднімемо. Ситуація невтішна: хмари над підприємством згустилися настільки чорні, що особисто я для себе вирішив не чекати блискавки. Перспектив - жодних, навіть без огляду на політичну складову момента. І якщо ті, хто мають погодину оплату праці можуть триматися скільки завгодно на цьому «Титаніку», то мені, як одному з небагатьох, хто задіяний на відрядній оплаті праці, харчуватися свіжим повітрям немає сенсу. Коротше, у травні напишу на відпустку, якої хватить перекрити мінімальною зарплатнею два місяці, у червні закрию депозит, а у липні планую продати квартиру і переїхати до Києва. Змінити ці плани може тільки диво. Але виключно на диво розраховують лише імпотенти.
А про те, що теперішні "тимчасово виконуючи" керманичі країни саме такими і є, свідчать результати антитерористичної операції у Донбасі. Не думаю, що в СБУ по всіх областях України не здатна знайти на добровольній основі пару сотень співробітників, патріотично і грошово мотивованих, яких можна було кинути з шести гвинтокрилів Мі-8 на штурм основних будівель у Слов'янську, після удару по ним з шести Мі-24, у той час, як з різних боків на прорив пішла б бронетехніка ЗСУ у супроводі спецназу МВС і особового складу Національної Гвардії, так само, виключно добровольців, на тих само умовах. "Чому того не відбувається" - питання до наявності яєць між ногами і мозку в головах очільників країни і командування силових структур. Вже ясно, що на території України діє явно не крутий спецназ РФ, а здебільшого любителі і добровольці, яких підтримують люмпени, маргінали, алкоголіки, наркомани, безробітні волоцюги і кримінальні злочинці. Ця ганебна вистава вже погано тхне, як для політичного так і для силового керівництва країною, а закінчитися може і ще гіршими наслідками. І тоді вже точно Громадянської війни не уникнути. Високе панство хоче люструватися у такий спосіб?
На роботі відбулися збори на вічну тему: «як нам жити далі». Питання розглядали у суто економічній площині. Якщо коротко, нас лишилося шістнадцять осіб. Ясно, що експедицію ми не піднімемо. Ситуація невтішна: хмари над підприємством згустилися настільки чорні, що особисто я для себе вирішив не чекати блискавки. Перспектив - жодних, навіть без огляду на політичну складову момента. І якщо ті, хто мають погодину оплату праці можуть триматися скільки завгодно на цьому «Титаніку», то мені, як одному з небагатьох, хто задіяний на відрядній оплаті праці, харчуватися свіжим повітрям немає сенсу. Коротше, у травні напишу на відпустку, якої хватить перекрити мінімальною зарплатнею два місяці, у червні закрию депозит, а у липні планую продати квартиру і переїхати до Києва. Змінити ці плани може тільки диво. Але виключно на диво розраховують лише імпотенти.
А про те, що теперішні "тимчасово виконуючи" керманичі країни саме такими і є, свідчать результати антитерористичної операції у Донбасі. Не думаю, що в СБУ по всіх областях України не здатна знайти на добровольній основі пару сотень співробітників, патріотично і грошово мотивованих, яких можна було кинути з шести гвинтокрилів Мі-8 на штурм основних будівель у Слов'янську, після удару по ним з шести Мі-24, у той час, як з різних боків на прорив пішла б бронетехніка ЗСУ у супроводі спецназу МВС і особового складу Національної Гвардії, так само, виключно добровольців, на тих само умовах. "Чому того не відбувається" - питання до наявності яєць між ногами і мозку в головах очільників країни і командування силових структур. Вже ясно, що на території України діє явно не крутий спецназ РФ, а здебільшого любителі і добровольці, яких підтримують люмпени, маргінали, алкоголіки, наркомани, безробітні волоцюги і кримінальні злочинці. Ця ганебна вистава вже погано тхне, як для політичного так і для силового керівництва країною, а закінчитися може і ще гіршими наслідками. І тоді вже точно Громадянської війни не уникнути. Високе панство хоче люструватися у такий спосіб?