30.04.2014 або про миротворців

Apr 30, 2014 16:12

    Учора телефоную матері у Первомайськ. Питаю, чи в курсі вона, що сепаратисти захопили владу у місті? Мати не чула, бо цілий день у клопотах, а тут ще на всьому кварталі немає електрики і не завезли хліб. Чомусь не здивований. Хто б сумнівався!
    За годину мати телефонує мені у відповідь.
    - Справді! Над мерією вісить прапор з трьома смугами. І стоять лише три дебіли. Прапор якийсь дивний, мабуть, тої самопроголошеної Луганської Народної Республіки.
    Я тактично вказую матері на те, що за великим рахунком, термін «самопроголошена» є абсурдним, то як насправді, ніхто крім народу тої чи іншої території не має права вирішувати питання щодо власного державного устрою. І вже тим більше - проголошувати чи скасовувати їхню незалежність. Коли інша держава проголошує чи скасовує незалежність сусідніх або не дуже сусідніх країн це - порушення міжнародних норм. Інша річ, що купка тутешніх сепаратистів далеко не «увесь народ» і вже точно вони не ретранслюють вимоги арифметичної більшості населення. Мати погоджується і веде далі.

    - Підходжу до одного. Питаюся, що це за новини такі у місті? Навіщо і з якою метою поміняли прапор? А він мені буровить, що прапор, це тому, що нова влада хоче референдум провести. Я йому: тобто - за федералізацію? Він киває. Я їй-бо не витримала і випалила: краще б каналізацію відремонтували! А між ним і мною справді - тече каналізація. І це - прямо у центрі міста.
    Додати нічого.
    До слова, учора проти ночі невідомі розгромили банкомат «Укрсоцбанку», який привітно миготів за півсотні метрів від моїх вікон. Його-то за що? І це у нашому тихому місті, яке ще не Слов’янськ з Горлівкою, де людей катують і вбивають! Хаос, беззаконня і насильство у Донбасі розпочато. Масові вбивства лише питання часу…
    Взагалі, як виявилося, найбільші пацифісти у нас - влада, яку сусіди з Півночі іменують "хунтою", а також представники МВС, СБУ і Збройних Сил. Саме у них не піднімається рука - знешкодити деяких своїх співвітчизників. І байдуже, що у «співвітчизників» вона не дрижить, коли доводиться тиснути на гачок або встромляти ножа у живіт українців.
    А час спливає. І варнякання про зрив виборів через оголошення надзвичайного стану - нахабна брехня, у Донбасі вони не відбудуться, бо їх ніхто не організовуватиме на місцях. Варнякання про «неприпустимі жертви» - ще більша брехня. У тому ж Слов'янську, Донецьку та Луганську оперативно проведені операції у крайньому разі забрали б життя десятків цивільних (здебільшого - самовинуватих у трагедії), а тепер, коли пошість розповзлася, то Громадянська війна і террор заберуть десяткі тисяч. І не треба нявкати за відсутність наказу: у Маріуполі бійці ВВ без додаткових письмових розпоряджень відбили напад, а у Луганську, чомусь - ні. При тому, проголошуючи, що кількість "мітингувальників" була дві тисячі, браві захисники Вітчизни сором'язливо замовчують, що для того, аби розсіяти натовп, достатньо було використати лише сімдесят автоматних рожків. Тим більше, що кількість нападників зі зброєю в руках буда - мізерна, а прийшли вони від будівлі начебто давно і героїчно заблокованого обласного СБУ. Маю висновок: усілякі "миротворці" від влади і силовиків - це або криваві лицемірні вампіри у масках добродіїв, або шпигуни Кремля, або мудаки... Не виключно, що й три в одному.

ЗСУ, ганьба, миротворці - ми в рот вор ці, Україна, Донбас

Previous post Next post
Up