"Істальгія"
"Істальгія" сьогодні. На двох у порожньому залі. Українське - місцями - кіно про Мюнхен, Київ і Бєлград. Точніше, про любов у Києві,Бєлграді й Мюнхені. Чи про самотність. Про те, що кожен хоче бути із кимсь, як джем із млинцем,а млинець із джемом. Що за зраду чекає розплата. І йдеться тут не тільки й не стільки про секс по п"яні, як про власне зраду - рідних, друзів, обіцянок, коханців.
Історія про те,як у Мюнхені зустрілися дві самотності - українка і серб. І про їхніх синів, один з яких - у Києві - вкотре заварює кашу, а інший - у Бєлграді - зрештою робить все правильно.
Фільм дещо надто дидактичний, місцями з відвертими провтиками (як в епізоді, де багатий "Папік" для букету волошок не зриває їх, а збирає уже зірвані пучки квітів, натикані поміж трави), з неприродньою українською. Але з приємними акторами. І він щось таки лишає по собі.
А, до чого тут власне "Істальгія" - тобто ностальгія за СХодом. Імхо, вона тут присутня лише у сербки, дружини німця, яка не хоче їхати в Німеччину, бо "там річки не смердять".