сімейні "цінності"3
...А в ето врем'я. На той час, слід зазначити, ті вікінги-варяги-норманни були досить інтересними персонажами. Каталися в своїх широтах на своїх драккарах куда не попадя. Кажуть, даже Іспанії дістались. Більш того - на пів-тисячоліття раніше Колумба одкрили Америку. Прикінь?!
По прєданіях наче Ерік Рижий зі своєю бригадою (дружиною) догрібся до берегів теперішньої Канади. Пришвартувались, Ерік такий виходить, озирнувся, шнирі як обично, зігнали сходку, Каже: тіпа я тепер ваша криша, десятину з прибутків пришліть щас. Один з натовпу (ще при всіх зубах) і каже: "з яких %уйов?".
Ерік роздивився: воно й правда - шо з них візьмеш. Одні фіг-вами. Вобщєм, повечеряли бізонятиною, погрузили в лодьї (драккари) кілька сувоїв шкур, замші, мокасин, дєвок (одно шо для втіхи, та й для хазяйства потім пригодяться - тоді ще Закону про погодження до сексу не прийняли, хто кого де згрібав, той того там і...).
З тим і одпливли. І більш не вертались. Невигодно.
Ага, пливуть, значить, а тут - посмотрітє налєво. Острівець такий. Зелененький (Гольфстрім же) , такі-сякі островитяни шушукаються. Я казав Ісландія? Ошибся. Ірландія. Ольстер. Ерік (ну, може якийсь другий ярл, історія умалчує), і каже двом своїм синам: давай, пацани, плигайте за борт. Чия рука доторкнеться першою берега, того й острів. Вобщєм плигнули хлопці й попливли. Пливуть, значить, пливуть, один одстає. Шо дєлать? І шо ви думаєте? Взяв, одрізав собі кисть і кинув на берег. Поперед першого. Перемотав там кульшу чимсь, виходить на берег (шнирі вже сходку зібрали), і каже: - ну шо, пацани. Тепер я ваш князь. Десятину пришліть...
Це я до чого. Раз були сини, мала бути й така-сяка сім'я. Дружина там... А. Про дружини вже було. Вобщєм, по тим врємєнам з дружинами була сплошна нерозберіха.
На цей час підростає Ігор. Рюрікович. Починає заморочувацця, шо з цими десятинами робить - несуть же натурою - шкурами, рибою, зерном, дичиною, полотном, картоплею... Нє. Картоплі тоді ще (слава Богу) не було. Вобщєм всякою скоропортящеюся всячиною. Він давай тоді годувать строїтелів. Це ті, шо за душею ні гроша, одні мозолясті долоні. Тіпа десятину одроблю й піду погуляю. Шоб жеш не пропадало. А строїтєлям шо робить? Ну стройте Золоті Ворота хоч... Робіть шо-небудь, не сидіть, бл@ть сиднем! Почалася стройка.
А Ігор вже ж підріс. По утрам стовбняк нешуточний. Правець тобто. Ерекція всмислі. Вобщєм нездоров'я по-любому. Каже Свенельду (всіх причащающихся з Ріком Свині) - тіпа привези мені нєвєсту. Всмислі потрахцця там, полизацця, пососацця, туда-сюда. Свенельд рад старацця, і поїхав. І привіз. Ольгу. Вобщєм класно потрахались. Свенельд свічку держав (я обіщав про нього пару слів). Получитє. Звідти оп'ять-же. З фіордів. Скандінавку всмислі. Варяжку. Таку саму злу, безпощадну і жадну. Садистку вобщєм. Ага. Потрахались там (зло', як в них, варягів, положено, зачали Св'ятослава). Ольговича. Поспитаєте, чо' не Ігоревича? Це оддєльний розговор.
Діло в тім, шо жадній Ользі нехватало золота-брильянтів. Ну от мало їй було. Каже Ігорю (супружнику) - мовляв, поїдь до древлян, згреби з них таку-сяку десятину... Той і поїхав. Доїздився. Корочє, урили древляни Ігоря. Назовсім. Всмислі насмерть. Ну самим же невдобно. Поїхали до Ольги. Ціле посольство. З Малком во главє (старшина їхній на той час). Приїжджають, Малк каже, тіпа Оль, ми там твого' мужика замочили, бо надто пальці розтопирював. Ми вобщє не протів - десятину будем одслинювать, ну шоб жеш не більше. А то вобще безпредєл получається. А вобщє давай поженимся (це Малк). Ольга улибнулась (я так рельєфно представляю ту улибку), і каже: ну, тіпа ви заморились, доки догреблись. лягайте оддихніть в своїй лодьї, завтра побалакаєм. Ті дурні древляни й полягали. Й заснули. Ні тобі часових, ні відеонаблюдєнія. Тупо вирубились. Воно конєшно, можна пойнять - доки догребешся з тої житомирщини. Заморились вобщєм. Заснули. Назовсім, як потім оказалось. Ольгінські посіпаки Їх тихенко в їх лодьях підхватили, перенесли в зарані викопані ями, опустили і засипали землею. Поховали заживо щитай. Шоб другім неповадно було. Такі діла, браття і сестри.
Ага. Далі буде, єслі шо
По прєданіях наче Ерік Рижий зі своєю бригадою (дружиною) догрібся до берегів теперішньої Канади. Пришвартувались, Ерік такий виходить, озирнувся, шнирі як обично, зігнали сходку, Каже: тіпа я тепер ваша криша, десятину з прибутків пришліть щас. Один з натовпу (ще при всіх зубах) і каже: "з яких %уйов?".
Ерік роздивився: воно й правда - шо з них візьмеш. Одні фіг-вами. Вобщєм, повечеряли бізонятиною, погрузили в лодьї (драккари) кілька сувоїв шкур, замші, мокасин, дєвок (одно шо для втіхи, та й для хазяйства потім пригодяться - тоді ще Закону про погодження до сексу не прийняли, хто кого де згрібав, той того там і...).
З тим і одпливли. І більш не вертались. Невигодно.
Ага, пливуть, значить, а тут - посмотрітє налєво. Острівець такий. Зелененький (Гольфстрім же) , такі-сякі островитяни шушукаються. Я казав Ісландія? Ошибся. Ірландія. Ольстер. Ерік (ну, може якийсь другий ярл, історія умалчує), і каже двом своїм синам: давай, пацани, плигайте за борт. Чия рука доторкнеться першою берега, того й острів. Вобщєм плигнули хлопці й попливли. Пливуть, значить, пливуть, один одстає. Шо дєлать? І шо ви думаєте? Взяв, одрізав собі кисть і кинув на берег. Поперед першого. Перемотав там кульшу чимсь, виходить на берег (шнирі вже сходку зібрали), і каже: - ну шо, пацани. Тепер я ваш князь. Десятину пришліть...
Це я до чого. Раз були сини, мала бути й така-сяка сім'я. Дружина там... А. Про дружини вже було. Вобщєм, по тим врємєнам з дружинами була сплошна нерозберіха.
На цей час підростає Ігор. Рюрікович. Починає заморочувацця, шо з цими десятинами робить - несуть же натурою - шкурами, рибою, зерном, дичиною, полотном, картоплею... Нє. Картоплі тоді ще (слава Богу) не було. Вобщєм всякою скоропортящеюся всячиною. Він давай тоді годувать строїтелів. Це ті, шо за душею ні гроша, одні мозолясті долоні. Тіпа десятину одроблю й піду погуляю. Шоб жеш не пропадало. А строїтєлям шо робить? Ну стройте Золоті Ворота хоч... Робіть шо-небудь, не сидіть, бл@ть сиднем! Почалася стройка.
А Ігор вже ж підріс. По утрам стовбняк нешуточний. Правець тобто. Ерекція всмислі. Вобщєм нездоров'я по-любому. Каже Свенельду (всіх причащающихся з Ріком Свині) - тіпа привези мені нєвєсту. Всмислі потрахцця там, полизацця, пососацця, туда-сюда. Свенельд рад старацця, і поїхав. І привіз. Ольгу. Вобщєм класно потрахались. Свенельд свічку держав (я обіщав про нього пару слів). Получитє. Звідти оп'ять-же. З фіордів. Скандінавку всмислі. Варяжку. Таку саму злу, безпощадну і жадну. Садистку вобщєм. Ага. Потрахались там (зло', як в них, варягів, положено, зачали Св'ятослава). Ольговича. Поспитаєте, чо' не Ігоревича? Це оддєльний розговор.
Діло в тім, шо жадній Ользі нехватало золота-брильянтів. Ну от мало їй було. Каже Ігорю (супружнику) - мовляв, поїдь до древлян, згреби з них таку-сяку десятину... Той і поїхав. Доїздився. Корочє, урили древляни Ігоря. Назовсім. Всмислі насмерть. Ну самим же невдобно. Поїхали до Ольги. Ціле посольство. З Малком во главє (старшина їхній на той час). Приїжджають, Малк каже, тіпа Оль, ми там твого' мужика замочили, бо надто пальці розтопирював. Ми вобщє не протів - десятину будем одслинювать, ну шоб жеш не більше. А то вобще безпредєл получається. А вобщє давай поженимся (це Малк). Ольга улибнулась (я так рельєфно представляю ту улибку), і каже: ну, тіпа ви заморились, доки догреблись. лягайте оддихніть в своїй лодьї, завтра побалакаєм. Ті дурні древляни й полягали. Й заснули. Ні тобі часових, ні відеонаблюдєнія. Тупо вирубились. Воно конєшно, можна пойнять - доки догребешся з тої житомирщини. Заморились вобщєм. Заснули. Назовсім, як потім оказалось. Ольгінські посіпаки Їх тихенко в їх лодьях підхватили, перенесли в зарані викопані ями, опустили і засипали землею. Поховали заживо щитай. Шоб другім неповадно було. Такі діла, браття і сестри.
Ага. Далі буде, єслі шо