сімейні "цінності"2
...Київ так Київ. Собраніє проголосувало щитай єдіногласно. Попробуй тут "воздєржацця" - зуби збиратимеш по всьому Хрещатому болоту. Це в луччому случаї. В худшому це як з Аскольдом получилось. Кажуть, Олег його тупо замочив. Свідків, щоправда нема - то нещасний случай, то самогубство (чотири удари ножем в спину), то німота напала - язик хтось одрізав. Вобщєм тайна, покритая мраком. І клєтчатим одіялом. Брехать не буду.
Тут слід здєлать лірічеське одступлєніє. Аскольд, він тоже одтуда. З варяг. Судячи з імені (Свенельд напримєр - це вобщє історія, нагадайте, потім розкажу). Ага. За чутками, той Аскольд тоже ходив, шаройобивс@, до самого Константинополя. Харашо, шо його там похрестили. А то б не знаю, шо було. Вобщєм, чисто сімейні розборки. Свідків нема. Зате могила є. Аскольдова. Досі. Кому з киян і гостей Києва не в лом, зходіть подивіться.
Ну і во. Оставляє, значить, пацана Ігоря на Києві, а сам плиг в лодью (драккар всмислі), і - далі по Дніпру.
Гребуть, значить (я вже казав - вони собствєнноручно гребли), гребуть, а тут нєжданчик. ПорОги. Ну, каменюччя стирчить посеред води, стрімнина там, водовороти - розбицця ж можна. Вобщєм єлі вигреблись.
Ага. Вигрібаються, значить за ті пороги, а тут - Опа! Посмотрітє налєво. Тин-дин. Острів. Хортиця. Поселення. Запоріжжя тіпа. Швартуються, шнирі як обично, збирають сходку, Олег прокашлявся, висякався, витер пальці об кольчугу, й каже: ну шо, пацани. Я тепер ваша криша. Князь всмислі. Десятину з каждого двору пришліть. Ну й повечерять-виспаться. З ким-небудь. Тут з натовпу хтось (вже беззубий) і кричить: "дак у нас взє є крися!" - ШО?! (Олег після тих порогів трохи втомлений, злий і неважно соображає) - ХТО?! - Дак хан. Хазарський...
Не буду вдаваться в подробності, ви вже й самі знаєте "в путь собірається вєщий Олєг" - неважно - "одмстіл" він там тим "нєразумним хазарам", чи наоборот - сам вихватив, главно шо конячий череп, змія і всьо такоє. Вобщєм кончився Олєг. Ага. А в ето врем'я...
Тут слід здєлать лірічеське одступлєніє. Аскольд, він тоже одтуда. З варяг. Судячи з імені (Свенельд напримєр - це вобщє історія, нагадайте, потім розкажу). Ага. За чутками, той Аскольд тоже ходив, шаройобивс@, до самого Константинополя. Харашо, шо його там похрестили. А то б не знаю, шо було. Вобщєм, чисто сімейні розборки. Свідків нема. Зате могила є. Аскольдова. Досі. Кому з киян і гостей Києва не в лом, зходіть подивіться.
Ну і во. Оставляє, значить, пацана Ігоря на Києві, а сам плиг в лодью (драккар всмислі), і - далі по Дніпру.
Гребуть, значить (я вже казав - вони собствєнноручно гребли), гребуть, а тут нєжданчик. ПорОги. Ну, каменюччя стирчить посеред води, стрімнина там, водовороти - розбицця ж можна. Вобщєм єлі вигреблись.
Ага. Вигрібаються, значить за ті пороги, а тут - Опа! Посмотрітє налєво. Тин-дин. Острів. Хортиця. Поселення. Запоріжжя тіпа. Швартуються, шнирі як обично, збирають сходку, Олег прокашлявся, висякався, витер пальці об кольчугу, й каже: ну шо, пацани. Я тепер ваша криша. Князь всмислі. Десятину з каждого двору пришліть. Ну й повечерять-виспаться. З ким-небудь. Тут з натовпу хтось (вже беззубий) і кричить: "дак у нас взє є крися!" - ШО?! (Олег після тих порогів трохи втомлений, злий і неважно соображає) - ХТО?! - Дак хан. Хазарський...
Не буду вдаваться в подробності, ви вже й самі знаєте "в путь собірається вєщий Олєг" - неважно - "одмстіл" він там тим "нєразумним хазарам", чи наоборот - сам вихватив, главно шо конячий череп, змія і всьо такоє. Вобщєм кончився Олєг. Ага. А в ето врем'я...