сімейні "цінності"
Оцю промєжность між двома Різдвами (католицько-уніатсько-григоріанським і православно-(не кругом)-юліансьским - протестанти, ті вобще) стараються наповнить спілкуваннями у сімейних колах (нє, ну я сам православний, єслі шо. Вєрующий). Тільки радуюсь, коли цих "кіл" в тій промєжності інший рік вдається уникнути. Спаситель мєжду прочим, так і казав (Лука записав, 14:26 - "И если кто приходит ко Мне и не возненавидит отца своего и матери, и жены и детей, и братьев и сестёр, а притом и самой жизни своей, тот не может быть Моим учеником"). Зразу зізнаюсь - сам я не можу буть Його учеником. Грішний. Внука люблю. Він (говно такє) такий самий, як я. Їсти не любить. Грошей не понімає. Понімає в шахах (вже виграв в мене раз) і в східних єдиноборствах (медаль вихватив).
Должно ж буть шось краще за нас. А іначє зачєм. Напрасні старанія. Одсуцтвія прогрєса. Жопа нє дрємлєт. Всмислі Друге начало тєрмодинаміки. Ентропія. Ага.
Колись Анатолій Стрєляний (письменник такий, ви його не знаєте) написав: "нігдє так не превозноситься сімействєнность, як в мафії, борделі і на зоні". Схильний йому довіряти. Трохи довелось попробувать і одне й друге і третє. В чотирнадцять років звалив, шоб не чуть і не бачить срачів між батьками-матерями-бабусями. Із сім'ї. На учобу. З тих пір додому - тільки в гості. Да й то пару раз на рік щонайбільше. Самотність люблю...
Поспитаєте, "а чо'", мовляв? Все ж так харашо - тато, мама, бабуся-дідусь, онуки, дядьки-тьотки, подарунки, так вроді харашо... Хрєн вам, браття і сестри! Спаситель прийшов і сказав: (не хочеться цитувать, прочитайте кому не лінь (Матфєй записав, 10:36) - Ібо нєхрєн. Це язичництво, паганство, деградація і жопа та сама. Ентропія тоїсть. Погібєль. Далі так не можна. Потрахались, дідуся' з бабусею послухали, і хватить. Пора своє робить. Зверхзавдання існує. А іначє нахрєна? Ну, всмислі, на який хрєн нам з вами, браття і сестри, виділено цих кілька убогих десятиліть, скажіть пожалуста?..
Ото-ж. Треба ж і якесь соображеніє мать на плечах.
Отже. Всяких там шумерів-межирічців-вавілонян-ассирійців одпускаєм. Разом з їх глиняними клинописними табличками. Єгиптяни йдуть туди само. Нам шо главно? Нам, браття і сестри, главно, шо відбувалось на берегах Дніпра. А на тих берегах, шоб м'яко сказать (по-научному) відбувався тоді нєпроїзвольний метеоризм з частковою дефекацією.
Роди'. Всмислі сім'ї. Кучкувались, плодились, обробляли таку-сяку землю, полювали, приручали тварин, птиць, їли, заводили собі своїх сімейних ідолів, влаштовували свої сімейні капища для своїх богів, виструганих як правило з неотесаних колод, випрошували в них помочі, шоб захватить сусідський горОд, якого сусід викорчував, випалив і засадив всякою вкуснятиною. Тоді йшли захвачувать той горОд, получали пиZди, вертались і шмагали різками свого сімейного божка. Шо не поміг. В рейдерській операції. Нічого не нагадує? Тоді - право сильнішого. Щас - право грамотнішого...
А в ето врем'я. В ето врем'я далеко на Сєвєрі (півночі тоїсть) Скандінавії всмислі. Проживали т.зв. Вікінги. Варяги по-руському. Проживали завдяки теплій течії Гольфстрім. Вони не знали, що їх зігріває - просто проживали. Робить ніхрєна не вміли - ну тіпа там пахать, скородить, саджать, пасинкувать, підгортать... Да воно й не росло там в тих фіордах ніхрєна. А шо дєлать - жрать-то хочеться. А де б' його. Он у сусіда шось виросло. Піду вирву. А хрєн. Сусід як уїб@в по балді оглоблею... Очухався, приповз до сусіда, так і так - тіпа ми ніхрєна не вмієм, тільки оглоблями махацця. А з оглобель багато не наїсишся. Мо' десь поспитаєм нащот пожрать? Всмислі разом? Тобто зплаваєм кудись. Може там лохі оглоблями не вміють вправляцця, шоб отак прямо в лоб. Може вони там гречкосії, не по цим ділам? А ми тут як тут. Жратву забрали, і на весла... - Які "весла"?? (сусід) - тобі моя оглобля дисонанс зкогнітивила? Шо ти мелеш?? - Дак з оглоблею ж можна таку-сяку кашу, чи чого доброго й курицю-гріль одібрать. Або там хамон чи хамєр якийсь (сушена свинина така. Вкуснятина). Давай, Рюрик (це Олєг, сусіда підманює). Рюрік (сам собі не дурак), отвічає: Ну ладно. Тільки шоб сам не безпредєльнічав, бери мого малолєтнього синулю Ігоря. Хай він буде князем. А ти тіпа присмотрщик. От і добре. Поєхалі, Ігорьок...
Тут треба зказать, шо вони (варяги тоїсть) кроме як пиzдицця, нічого не вміли. Нада оддать должноє - пиzдились вони тоді краще всіх. Рубали, рвали, гризли, знічтожали... Хтось бачив прапор Ісландії? Ладно, пізніш розкажу. Вобщєм, ходили (всмислі плавали) своїми сєверними широтами. На драккарах. Лодьї тіпа такі. Шо характєрно - гребли самі. Власноруч. Такшо нащот "раба-на-галєрах" тут не проходить. Ага. Гребуть, значить, по теперішньому "сєвмортпуті" (вони плавали в своїх широтах, римлян стіснялись - ті й обратку могли зарядить)), пливуть, а тут купа сєверних оленів. І пара вузькооких пастухів. Кажуть: десятину зі стада пришлітє. Один з двох (борзий) отвічає тіпа "з яких %уйов"? Крайній з дружини (А! я не казав, шо їхні банди називались "дружинами"?) ткнув ліниво в зуби інтересующємуся. Той навернувся ногами догори, а "дружина" тим часом зігнала все стадо на край урвища. Ярл (це по-їхньому князь) і каже: або десятину, або все стадо нахєр у прірву. Шо подєлаїш. Довелось погодитись. Хтось пробував оленину? Хєрня неймовірна. Ну їда все-ж яка-неяка.
Корочє, бере Олєг Ігоря в оберемок і гребуть вони на південь. Перетягують свої лодьї (драккари) через водорозділ. Вручну, самі, треба оддать должне. Плюхаються у витоки Дніпра, і - пливуть. А жрать жеш - хочеться. По берегах такі-сякі поселення. Ну пристануть там, пришвартуються. Нащот пожрать-переночувать-випить-дєвок покажуть коп'ї-мечі, їм і несуть. Шоб одстали. Ага. А тут пропливають мимо притоку Десни - Опа! Посмотрітє направо...
Зправа там вобщє жир. Ну круте поселення на той час і за тими мірками. Огороджене частоколом. ГОрод щитай. У Олєга вобще язик за борт драккара вивалився. Підгрібають, значить, шнирі-посіпаки весла покидали, поплигали в воду, давай зганять поселенців на збори...
Ага. Ну, зібрали такі-сякі збори тіпа "засновників". Олєг і питає: а чиє це таке жирне поселення? З натовпу хтось крикнув "Києве". - А сам Кий - де? - Та Кий вмер давно. Аскольд щас замість нього. - а Аскольд де, вашу мать?! (вже починає нєрвнічать). Давайте вже шось рішать! Корочє. От вам князь. Звать Ігор. Десятину присилайте регулярно. З любого прибутку. В кого прибутку немає, хай приходить одроблять. На стройку. Ігорю палати, Золоті ворота, Софію там якусь...
З натовпу: - "з яких це %уйов?!"
ближній дружинник ткнув перчаткою, любопитствующий перекинувся, ноги задрав. Не зомлів, правда, піднявся, юшку витер, пару зубів виплюнув на долоню: "так би сьразу й ськазав" - прошепелявив;
- Дак я так і сказав! (Олєг вже починає заводиться)...
Должно ж буть шось краще за нас. А іначє зачєм. Напрасні старанія. Одсуцтвія прогрєса. Жопа нє дрємлєт. Всмислі Друге начало тєрмодинаміки. Ентропія. Ага.
Колись Анатолій Стрєляний (письменник такий, ви його не знаєте) написав: "нігдє так не превозноситься сімействєнность, як в мафії, борделі і на зоні". Схильний йому довіряти. Трохи довелось попробувать і одне й друге і третє. В чотирнадцять років звалив, шоб не чуть і не бачить срачів між батьками-матерями-бабусями. Із сім'ї. На учобу. З тих пір додому - тільки в гості. Да й то пару раз на рік щонайбільше. Самотність люблю...
Поспитаєте, "а чо'", мовляв? Все ж так харашо - тато, мама, бабуся-дідусь, онуки, дядьки-тьотки, подарунки, так вроді харашо... Хрєн вам, браття і сестри! Спаситель прийшов і сказав: (не хочеться цитувать, прочитайте кому не лінь (Матфєй записав, 10:36) - Ібо нєхрєн. Це язичництво, паганство, деградація і жопа та сама. Ентропія тоїсть. Погібєль. Далі так не можна. Потрахались, дідуся' з бабусею послухали, і хватить. Пора своє робить. Зверхзавдання існує. А іначє нахрєна? Ну, всмислі, на який хрєн нам з вами, браття і сестри, виділено цих кілька убогих десятиліть, скажіть пожалуста?..
Ото-ж. Треба ж і якесь соображеніє мать на плечах.
Отже. Всяких там шумерів-межирічців-вавілонян-ассирійців одпускаєм. Разом з їх глиняними клинописними табличками. Єгиптяни йдуть туди само. Нам шо главно? Нам, браття і сестри, главно, шо відбувалось на берегах Дніпра. А на тих берегах, шоб м'яко сказать (по-научному) відбувався тоді нєпроїзвольний метеоризм з частковою дефекацією.
Роди'. Всмислі сім'ї. Кучкувались, плодились, обробляли таку-сяку землю, полювали, приручали тварин, птиць, їли, заводили собі своїх сімейних ідолів, влаштовували свої сімейні капища для своїх богів, виструганих як правило з неотесаних колод, випрошували в них помочі, шоб захватить сусідський горОд, якого сусід викорчував, випалив і засадив всякою вкуснятиною. Тоді йшли захвачувать той горОд, получали пиZди, вертались і шмагали різками свого сімейного божка. Шо не поміг. В рейдерській операції. Нічого не нагадує? Тоді - право сильнішого. Щас - право грамотнішого...
А в ето врем'я. В ето врем'я далеко на Сєвєрі (півночі тоїсть) Скандінавії всмислі. Проживали т.зв. Вікінги. Варяги по-руському. Проживали завдяки теплій течії Гольфстрім. Вони не знали, що їх зігріває - просто проживали. Робить ніхрєна не вміли - ну тіпа там пахать, скородить, саджать, пасинкувать, підгортать... Да воно й не росло там в тих фіордах ніхрєна. А шо дєлать - жрать-то хочеться. А де б' його. Он у сусіда шось виросло. Піду вирву. А хрєн. Сусід як уїб@в по балді оглоблею... Очухався, приповз до сусіда, так і так - тіпа ми ніхрєна не вмієм, тільки оглоблями махацця. А з оглобель багато не наїсишся. Мо' десь поспитаєм нащот пожрать? Всмислі разом? Тобто зплаваєм кудись. Може там лохі оглоблями не вміють вправляцця, шоб отак прямо в лоб. Може вони там гречкосії, не по цим ділам? А ми тут як тут. Жратву забрали, і на весла... - Які "весла"?? (сусід) - тобі моя оглобля дисонанс зкогнітивила? Шо ти мелеш?? - Дак з оглоблею ж можна таку-сяку кашу, чи чого доброго й курицю-гріль одібрать. Або там хамон чи хамєр якийсь (сушена свинина така. Вкуснятина). Давай, Рюрик (це Олєг, сусіда підманює). Рюрік (сам собі не дурак), отвічає: Ну ладно. Тільки шоб сам не безпредєльнічав, бери мого малолєтнього синулю Ігоря. Хай він буде князем. А ти тіпа присмотрщик. От і добре. Поєхалі, Ігорьок...
Тут треба зказать, шо вони (варяги тоїсть) кроме як пиzдицця, нічого не вміли. Нада оддать должноє - пиzдились вони тоді краще всіх. Рубали, рвали, гризли, знічтожали... Хтось бачив прапор Ісландії? Ладно, пізніш розкажу. Вобщєм, ходили (всмислі плавали) своїми сєверними широтами. На драккарах. Лодьї тіпа такі. Шо характєрно - гребли самі. Власноруч. Такшо нащот "раба-на-галєрах" тут не проходить. Ага. Гребуть, значить, по теперішньому "сєвмортпуті" (вони плавали в своїх широтах, римлян стіснялись - ті й обратку могли зарядить)), пливуть, а тут купа сєверних оленів. І пара вузькооких пастухів. Кажуть: десятину зі стада пришлітє. Один з двох (борзий) отвічає тіпа "з яких %уйов"? Крайній з дружини (А! я не казав, шо їхні банди називались "дружинами"?) ткнув ліниво в зуби інтересующємуся. Той навернувся ногами догори, а "дружина" тим часом зігнала все стадо на край урвища. Ярл (це по-їхньому князь) і каже: або десятину, або все стадо нахєр у прірву. Шо подєлаїш. Довелось погодитись. Хтось пробував оленину? Хєрня неймовірна. Ну їда все-ж яка-неяка.
Корочє, бере Олєг Ігоря в оберемок і гребуть вони на південь. Перетягують свої лодьї (драккари) через водорозділ. Вручну, самі, треба оддать должне. Плюхаються у витоки Дніпра, і - пливуть. А жрать жеш - хочеться. По берегах такі-сякі поселення. Ну пристануть там, пришвартуються. Нащот пожрать-переночувать-випить-дєвок покажуть коп'ї-мечі, їм і несуть. Шоб одстали. Ага. А тут пропливають мимо притоку Десни - Опа! Посмотрітє направо...
Зправа там вобщє жир. Ну круте поселення на той час і за тими мірками. Огороджене частоколом. ГОрод щитай. У Олєга вобще язик за борт драккара вивалився. Підгрібають, значить, шнирі-посіпаки весла покидали, поплигали в воду, давай зганять поселенців на збори...
Ага. Ну, зібрали такі-сякі збори тіпа "засновників". Олєг і питає: а чиє це таке жирне поселення? З натовпу хтось крикнув "Києве". - А сам Кий - де? - Та Кий вмер давно. Аскольд щас замість нього. - а Аскольд де, вашу мать?! (вже починає нєрвнічать). Давайте вже шось рішать! Корочє. От вам князь. Звать Ігор. Десятину присилайте регулярно. З любого прибутку. В кого прибутку немає, хай приходить одроблять. На стройку. Ігорю палати, Золоті ворота, Софію там якусь...
З натовпу: - "з яких це %уйов?!"
ближній дружинник ткнув перчаткою, любопитствующий перекинувся, ноги задрав. Не зомлів, правда, піднявся, юшку витер, пару зубів виплюнув на долоню: "так би сьразу й ськазав" - прошепелявив;
- Дак я так і сказав! (Олєг вже починає заводиться)...