подорож у дві столиці
Нещодавно я писала тут, що починаю огляд України. так ось, пунктом відправлення стали Київ і Львів. отже, по черзі постараюся описати враження.
Київ. /це столиця, скажімо, за Конституцією./ там я була уже безліч разів, але саме цього випадку вирішила придивитися до тих речей, які оминула раніше. дивилася очима туриста:)
отже, дорога. це приблизно три години електричкою. скажу, що мені дуже пощастило з іншими пасажирами: усі посміхалися, розповідали якісь свої історії, часом мовчали. усе було на користь мені, навіть погода, яка загрожувала дощем, але натомість була сонячною і неспекотною. я дівчинка з маленького містечка, тому спочатку широченні вулиці страшезно лякали. згодом призвичаїлась:) усі кудись поспішають, метушаться, але у Києві є дуже добрі продавці пиріжків і кави. тепер я це точно знаю:) багато сквериків з зручними лавами, морозиво і солодощі. але, як висновок, Київ - місто-перспектива - не може виправдати моїх уявлення ідеального місця для життя через свою заклопотаність, рухливість і ...розміри. а хочеться спокою. коли я їхала назад, розуміла. що повертаюся ДОДОМУ/ніби вирвалася з клітки/
Львів. /культурна столиця/. тут я побувала вперше. дорога була далеко неідеальною, нічний холод, верхні полиці, яких я чомусь дуже боюся. я їхала/страждала від утоми, втомлена Києвом і хвилюваннями/, але посміхалася. я навіть не можу описати словами свого мовчазного напруження, невимовного бажання побувати у Львові. я приїхала вранці о пів на 6, коли вулиці ще спали та й місто також. воно красиве, тепле, живе, моє. так не хотілося залишати його настільки швидко :( горщики з квітами просто посеред вулиць, квітники на балконах, круасани з шоколадом і кава у кондитерській, незвично вузькі вулички, бруківка. я відчувала себе удома, я не була тут гостею. так сильно відчуваю наступного візиту у це тепло. дорогою назад я просила у провідницб чай і плед, хоч літо і спека. але своє внутрішнє тепло залишилось чекати мене у Львові. він тому такий теплий, бо зустрівши людину вперше, забирає частинку її на згадку. це місто справді має теплі долоні.
як я встигла переконатися, Україна різна. а це лише спонукає рухатися далі і далі, у нові міста, до нових людей.
пі. сі. я справді сильно люблю потяги, якоюсь своєю особливою любов'ю(тихою і вірною). вони зберігають усі щасливі моменти. потяги і вокзали - це завжди або прощання, або зустрічі. у будь-якому випадку добре, бо за одним відразу трапляється інше.
фото Львову від Діми Фалатюка, який теж нещодавно мав радість побувати там.
Київ. /це столиця, скажімо, за Конституцією./ там я була уже безліч разів, але саме цього випадку вирішила придивитися до тих речей, які оминула раніше. дивилася очима туриста:)
отже, дорога. це приблизно три години електричкою. скажу, що мені дуже пощастило з іншими пасажирами: усі посміхалися, розповідали якісь свої історії, часом мовчали. усе було на користь мені, навіть погода, яка загрожувала дощем, але натомість була сонячною і неспекотною. я дівчинка з маленького містечка, тому спочатку широченні вулиці страшезно лякали. згодом призвичаїлась:) усі кудись поспішають, метушаться, але у Києві є дуже добрі продавці пиріжків і кави. тепер я це точно знаю:) багато сквериків з зручними лавами, морозиво і солодощі. але, як висновок, Київ - місто-перспектива - не може виправдати моїх уявлення ідеального місця для життя через свою заклопотаність, рухливість і ...розміри. а хочеться спокою. коли я їхала назад, розуміла. що повертаюся ДОДОМУ/ніби вирвалася з клітки/
Львів. /культурна столиця/. тут я побувала вперше. дорога була далеко неідеальною, нічний холод, верхні полиці, яких я чомусь дуже боюся. я їхала/страждала від утоми, втомлена Києвом і хвилюваннями/, але посміхалася. я навіть не можу описати словами свого мовчазного напруження, невимовного бажання побувати у Львові. я приїхала вранці о пів на 6, коли вулиці ще спали та й місто також. воно красиве, тепле, живе, моє. так не хотілося залишати його настільки швидко :( горщики з квітами просто посеред вулиць, квітники на балконах, круасани з шоколадом і кава у кондитерській, незвично вузькі вулички, бруківка. я відчувала себе удома, я не була тут гостею. так сильно відчуваю наступного візиту у це тепло. дорогою назад я просила у провідницб чай і плед, хоч літо і спека. але своє внутрішнє тепло залишилось чекати мене у Львові. він тому такий теплий, бо зустрівши людину вперше, забирає частинку її на згадку. це місто справді має теплі долоні.
як я встигла переконатися, Україна різна. а це лише спонукає рухатися далі і далі, у нові міста, до нових людей.
пі. сі. я справді сильно люблю потяги, якоюсь своєю особливою любов'ю(тихою і вірною). вони зберігають усі щасливі моменти. потяги і вокзали - це завжди або прощання, або зустрічі. у будь-якому випадку добре, бо за одним відразу трапляється інше.
фото Львову від Діми Фалатюка, який теж нещодавно мав радість побувати там.