Кажуть, що найбільше люди читають взимку, коли холодно і зовні і всередині. Не знаю як хто, але я займаюся цим цілодобово 365 днів на рік. Ось і хочу знову поділитися читаним. Про цю книгу написано/сказано вже безліч слів, разом з нею випито незліченну кількість кави/чаю/какао і це ще далеко не кінець. Це книга затишку і тепла, а її авторка є справжньою Феєю Радості.
Отже, Надійка Гербіш та "Теплі історії до кави".
Спочатку про авторку. Мені дуже пощастило познайомитися з нею у Фейсбуці, відправити їй листа(і думаю він буде не один), спостерігати за надзвичайно насиченим її життям.
Надійка живе у чарівному Збаражі, з вікна має вигляд на замок, працює в апельсиновому кабінеті, збиває молоко у френч-пресі, дуууже багато працює і кохає. Здається, саме дві її великі любові дають наснаги на нові звершення: любов до рідних та чоловіка і любов до Бога.
Дивлячись на цю тендітну і ніжну дівчинку важко здогадатися, що вона серйозна перекладачка, письменниця, але досить лише взяти до рук "Теплі історії...", як усе стає зрозуміло. Я з усією відповідальністю можу сказати, що ця книжка призвела до фурору серед шанувальників книг. Вона віє теплом, затишком, якоюсь домашньою радістю, довірою. Я читала і благала, щоб вона ще трохи не закінчувалася. Ще трохи радості...
Не дивно, що так багато людей збирає кожна презентація.
Мені залишилося лише кілька історій і книжка закінчиться, а тепло залишиться. Треба було б сумувати, але ж ні, бо мене чекають на полиці "Теплі історії до шоколаду". Але про них згодом.
Надійко, ти прекрасна людина, чудова авторка і перекладачка. Щастя тобі і натхнення.