Гутисько (Життя після людей)
Гутисько
(Життя після людей)
5 жовтня 2014р.
Вже по дорозі додому зрозумів, що сьогоднішній день мені нагадав серіал History Channel «Життя після людей», в якому розглядалася гіпотетична можливість існування Землі без людей і докладно показувалося, як з часом зникають сліди життєдіяльності людини. В деяких місцях не потрібен фантастичний фільм з спецефектами, щоб побачити, що робить час з місцем, де жили люди ще шістдесят років тому.
ДорогаЗадум простий. Взяти вільний день, поїхати в Раковець. Але не тією дорогою, яка веде до каплички і де в неділю годі пройти-проїхати. Треба звернути трохи лівіше, попри напіврозвалений костел, вниз через потік і до лісу. Через цей ліс можна вийти до села, Гутисько, якого вже нема на сучасних мапах. Воно було спалене в кінці війни в 1944 році. Дорога лісами займає добрячий шмат часу, бо до села близько 10 км. Відсутність грибів робить свою справу - за день, проведений в лісі, зустрічаємо тільки одного грибника, який повертався зденервований марною прогулянкою без «здобичі» додому.
Костел
Трек, прокладений вдало і навігатор виводить нас просто до руїн костелу, від якого зараз вже мало що залишилося. Даху нема і сліду, вівтарна частина обвалилася зовсім недавно уламки цегли і вапняний розчин не встигли потемніти і зарости. Навколо - розсипи старої цегли з написом «Bobrka». Час робить свою справу. Цегла, яка залишилася без штукатурки, руйнується і обсипається. Найменш поруйнованими виглядають фронтон, контрфорси і склепіння над входом. Липи, які ростуть перед входом, напевно, мають шанс пережити цей костел…
Село
На поляні, де було село, нас чекає розчарування - всю праву частину відгороджено мисливським господарством. Доступу до струмка Басарів і частини села, яка знаходилася за ним, немає. Повертаємося до костелу старою дорогою, яка зараз не використовується і виглядає, як неглибокий широкий рів, обсаджений деревами. Згадую, що зліва від дороги, не доходячи до костелу, бачив на деревах дикий виноград. Повертаємося на це місце, зигзагами проходимо кількасот метрів і знаходимо один ледь помітний прямокутний майданчик - все, що залишилося від хати. Про те, що тут жили люди, вказують лише декілька старих черешень, висока модрина і висаджені рядком старі дерева. Все решта - зарості малини, молодий ліс з полянками і слідами звірів.
Цвинтар
Залишки старого цвинтаря біля костелу шукаємо по другий бік дороги. Спочатку помічаємо під ногами барвінок, далі - залишки декількох надгробків і звірину стежку, яка навскоси перетинає цвинтар. Святі, висічені з каменю дивляться в небо. Тут попрацював не час. Був хтось, хто повалив майже всі обеліски, а був і той, хто декілька кам’яних хрестів підняв і притулив до дерев.
Додому
Повертаємось тією ж дорогою, ввімкнувши навігатор з підсівшими акумуляторами тільки один раз, щоб не пропустити один з поворотів. Осінній день короткий, а в цьому лісі, кажуть, що блуд до людей чіпається. Вичитав декілька історій про людей, що бродили по декілька днів цими місцями і не могли знайти дороги додому. Добре, що почитав я їх вже після повернення.