Під покровом Святої Анни
Вашківці - невелике старовинне містечко на півдорозі між Чернівцями та Вижницею. Тихе, безлюдне й переважно одноповерхове - з ходу ніколи не подумаєш, що воно досі має статус міста.
Хоча у Вашківцях є навіть робочий вокзал, будівля якого з’явилась ще в австро-угорський період.
Домінанта центру міста - церква Святого Миколая 1854 року, православна, але з виду більше схожа на костьол.
Через дорогу від церкви - доволі пристойний, хоч і невеличкий, парк.
Будинок культури за парком. Там відбувалось я так і не зрозумів що, але щось радісне. То було єдине людне місце у містечку.
Костьол Успіння Пресвятої Діви Марії, освячений у 1826 році.
У радянські часи з нього зробили кінотеатр. За Незалежності його повернули римо-католикам, але він досі виглядає занедбаним та покинутим.
Для повного конфесійного комплекту ось ще протестантська церква (а от від синагог не лишилось жодної).
Таким чином огляд Вашківців міг би зайняти хвилин 20, якби не пару «але» із-за яких він може розтягнутись на кілька годин.
Перше «але» - крайня західна околиця міста, яка називається «Дослідне господарство» (5 км ходу від центру!). На околицях околиці, у парку, що вже став лісом, зберігся будинок вірменського купця Криштофовича.
Будинок класний, але чудно і важко надибати таку самотню споруду фактично серед лісу. Її сучасного призначення я так і не зрозумів, людей не було, тільки песик (знизу на фото), якого я не особо цікавив. Коли уже уходив, паралельною дорогою до палацу прибула запряжена кіньми карета бричка.
Коло автобусної зупинки у присілку є ще дерев’яна церква з мурованою дзвіничкою. Вона несхожа на традиційні буковинські церкви-хати (хоча, можливо, цибульки просто приліпили пізніше).
Другим «але» є Аннина гора - давнє паломницьке місце на південній околиці Вашківців. Її добре видно з Дослідного господарства, видно і з середмістя.
Вашковецькі хмарочоси.
Важко сказати, коли саме гора стала об’єктом паломництва (на цю тему є красива легенда), так чи інакше, молитись та пити воду з цілющого джерела сюди ходили віками.
Паломництво не припинялось і в радянські часи, так що начебто навіть існували плани зрити гору бульдозером.
А у 1992 році тут заснували жіночий монастир. Свято-Аннинський, звісно ж.
Зайдемо всередину.
Центральний храм комплексу, собор Святої Анни, був весь у риштуванні. У його підземеллі міститься ще «нижня» церква, от вона працювала. У монастирі є чудотворна ікона Господь Вседержитель та мощі декількох святих.
У 1848 році на місці старого дерев’яного хреста, спаленого блискавкою, установили кам’яний, на честь скасування кріпацтва.
Відновлений у 1990 році.
Набудували за ці роки багато: каплички, келії, господарські приміщення. Особливо мені сподобались їх дерев’яні церковці.
І традиційне для жіночих монастирів убранство й акуратність.
І з гори, і з підходів до неї відкриваються чудові буковинські краєвиди:
Центр Вашківців легко угадується за Миколаївською церквою. Узагалі я думав, що вперше потрапив у місто без жодного багатоквартирного будинку, але вже потім розгледів такий на цьому фото.
Також зверніть увагу на жовту будівлю зверху над церквою. То костьол Божої Матері у місті Снятин Івано-Франківської області. Від точки зйомки до Снятина більше 10 км.
Види на Вашківці та навколишні села:
Село Хутір-Будилів я ідентифікував по церкві.
Дорогою вниз:
Іще один вид на Вашківці, куди влізло ще більше Снятина: до костьолу додався 50-метровий шпиль ратуші, другий за висотою в Україні (він прямо над елеватором чи що то таке).
У збільшеному виді:
Ну а далі лишалось вернутись до найближчої зупинки.
Поезія вашковецьких стін. Гугол такого вірша не знає, отже, нам залишається тільки здогадуватись, що хотів сказати автор у останньому рядку.
Хоча у Вашківцях є навіть робочий вокзал, будівля якого з’явилась ще в австро-угорський період.
Домінанта центру міста - церква Святого Миколая 1854 року, православна, але з виду більше схожа на костьол.
Через дорогу від церкви - доволі пристойний, хоч і невеличкий, парк.
Будинок культури за парком. Там відбувалось я так і не зрозумів що, але щось радісне. То було єдине людне місце у містечку.
Костьол Успіння Пресвятої Діви Марії, освячений у 1826 році.
У радянські часи з нього зробили кінотеатр. За Незалежності його повернули римо-католикам, але він досі виглядає занедбаним та покинутим.
Для повного конфесійного комплекту ось ще протестантська церква (а от від синагог не лишилось жодної).
Таким чином огляд Вашківців міг би зайняти хвилин 20, якби не пару «але» із-за яких він може розтягнутись на кілька годин.
Перше «але» - крайня західна околиця міста, яка називається «Дослідне господарство» (5 км ходу від центру!). На околицях околиці, у парку, що вже став лісом, зберігся будинок вірменського купця Криштофовича.
Будинок класний, але чудно і важко надибати таку самотню споруду фактично серед лісу. Її сучасного призначення я так і не зрозумів, людей не було, тільки песик (знизу на фото), якого я не особо цікавив. Коли уже уходив, паралельною дорогою до палацу прибула запряжена кіньми карета бричка.
Коло автобусної зупинки у присілку є ще дерев’яна церква з мурованою дзвіничкою. Вона несхожа на традиційні буковинські церкви-хати (хоча, можливо, цибульки просто приліпили пізніше).
Другим «але» є Аннина гора - давнє паломницьке місце на південній околиці Вашківців. Її добре видно з Дослідного господарства, видно і з середмістя.
Вашковецькі хмарочоси.
Важко сказати, коли саме гора стала об’єктом паломництва (на цю тему є красива легенда), так чи інакше, молитись та пити воду з цілющого джерела сюди ходили віками.
Паломництво не припинялось і в радянські часи, так що начебто навіть існували плани зрити гору бульдозером.
А у 1992 році тут заснували жіночий монастир. Свято-Аннинський, звісно ж.
Зайдемо всередину.
Центральний храм комплексу, собор Святої Анни, був весь у риштуванні. У його підземеллі міститься ще «нижня» церква, от вона працювала. У монастирі є чудотворна ікона Господь Вседержитель та мощі декількох святих.
У 1848 році на місці старого дерев’яного хреста, спаленого блискавкою, установили кам’яний, на честь скасування кріпацтва.
Відновлений у 1990 році.
Набудували за ці роки багато: каплички, келії, господарські приміщення. Особливо мені сподобались їх дерев’яні церковці.
І традиційне для жіночих монастирів убранство й акуратність.
І з гори, і з підходів до неї відкриваються чудові буковинські краєвиди:
Центр Вашківців легко угадується за Миколаївською церквою. Узагалі я думав, що вперше потрапив у місто без жодного багатоквартирного будинку, але вже потім розгледів такий на цьому фото.
Також зверніть увагу на жовту будівлю зверху над церквою. То костьол Божої Матері у місті Снятин Івано-Франківської області. Від точки зйомки до Снятина більше 10 км.
Види на Вашківці та навколишні села:
Село Хутір-Будилів я ідентифікував по церкві.
Дорогою вниз:
Іще один вид на Вашківці, куди влізло ще більше Снятина: до костьолу додався 50-метровий шпиль ратуші, другий за висотою в Україні (він прямо над елеватором чи що то таке).
У збільшеному виді:
Ну а далі лишалось вернутись до найближчої зупинки.
Поезія вашковецьких стін. Гугол такого вірша не знає, отже, нам залишається тільки здогадуватись, що хотів сказати автор у останньому рядку.