На вулиці така злива лупить. От кілька років поспіль - початок червня це завжди дощі. Схоже, цей теж не виняток. Люблі такі червні, навіть обожнюю. Пішов курити на балкон.

Зустрілася по дорозі на роботу така штука - під одним із будинків, оцей такий впізнаваний напис білою фарбою. Зазвичай так зізнаються в коханні, але цей не такий. "Кохана, пробач мене" - написано. Причому розташований надпис явно для того хто виходитиме на балкон і прочитає. І я собі подумав - якщо кохана його таки пробачить, то все одно кожного ( Read more... )

Я певно трохи піднаївся кіно, бо щось останнім часом дуже мало дивлюся. І все якесь нецікаве і навіть не хочеться писати враження свої про нього. Хоча, це певно не тільки кіно стосується. Все навколо одномірне і нецікаве, ні на чому погляд зачепити.

О, мать його, на вулиці схоже усю ніч йшов дощ, а я прокинувся з таким відчуттям ніби спав під ним. Що зі мною трапилось? Я ж раніще любив дощову погоду. Не можу примусити себе вилізти із ліжка. А навіщо примушувати, адже там за його межами нічого хорошого мені не світить. А може й світить, однак все ж маловірогідно.

Ця тропічна злива прийшла дуже вчасно. Так круто погуляв під цим теплим дощем. Він навіть чимось краще від алкоголю, але якщо поєднувати то взагалі виходить добре. Давно не бігав по калюжам. Немов мале дитя, безтурботне дитя. Безтурнботність, вона прийшла, але лише на п"ятнадцять хвилин. За нинішніх умов і цього достатньо.

Такі дощі йдуть цілий день Ливень за ливнем. Вони законсервували мене вдома. Того й хотілося насправді. Є виправдання хронічній соцофобії. Завтра це все пройде, а зараз так тужливо примно всередині, що аж ну. Звідки воно таке береться?

Давненьк не було грому й блискавки, справжньої зливи. Зважаючи на консистенцію хмар у небі, сьогодні, схоже це таки станеться. Чекаю очищення.

Я, блін, наврочив з погодою. Сьогодні увесь день періщить дощ. Як в таку погоду працювати всі мабуть уявляють. Увесь мокрий до нитки сохну в офісі. А через дві години футбол. Це найкраще за сьогодні. 
А завтра 12-ть годин повертатися в автобусі. Жесть. Приїду мертвий.

День розпочався в 06.30 з дощу і кави з цигарками на кухні. Розуміння того, що потім знову можна лягти спати надихає і розслабляє ( Read more... )

Обожнюю таку погоду як нині. Взагалі, вона мені ближче ніж будь-яка інша. А якщо піде дощ, а він таке піде скоро, то взагалі все стане ідеально - і всередині, і зовні. Я ще не визачився, але схоже саме осінь - це найкомфортніша пора року. Її дощі і ніжна похмурість - природній образ мого перманеного внутрішнього самовідчуття.  Якось воно при описі ( Read more... )