I поблизу - радянський сад,
будова й роздуми в маруді
про довгу чергу самозрад.
Я кочегарю в халабуді.
Ставок тьмяніє, наче ніч,
розлита й вигускла до ртуті.
Так добираються до суті
душі? Доходять протиріч
із розумом? Iдуть на шпиль
тремкого молодого горя?

( Read more... )

В ілюмінаторі
вже труби заводські
і терикони -
головою в хмари.
           Аеродром!
Спалахують пожари
           далеких домен.
Вже крила вечора
           відлопотіли.
           Замріли зорі.
День гойднувсь і згас.
           А ти гориш,
ти твориш, вічно поривний,
           о залізнобетонний
           мій Донбас!
( Read more... )