Долі судилося бути саме такою.
Саме звідси дивлюсь я на не мною придуманий світ.
Я люблю цю ріку. І люблю горби за рікою.
І маслини в посадках, де фінкою б’ють у живіт.

( Read more... )

Чи в шинок забрідаю, чи в церкву -
Сподіванням хворію масним.
Та немає на хворість рецепту.
Степ. Село. Потім жлобство райцентру
За годину стає обласним.

( Read more... )

Звичайна собі дорога в жовтому літі.
Так. Зелена дорога. Синій Дніпро.
Білі хустки на полі. Засмаглі лікті.
П'ята, що вгрузає в землю. Дзенька відро.

Острів. А за рікою - гОрод імлистий,
Де залягли шарами притлумлені селюки.
СИвіє місто. Дихає дальнє місто.
Ритмічно здіймають зябра райради і профспілки.

( Read more... )