Дугою вигнувшись, дає струна тупа,
Немов краплині, впасти чорній ноті,
І ось улесливо з оркестру накрапа
Мелодія в розбещеній скорботі.
І люди йдуть, згинаючись в фокстроті,
Ламаючись у нерухомім па.
І скрипалі бліді помалу
З скрипок опуклого бокалу
У залу, як в тремкий сосуд,
Переллють прелюд.
(
Read more... )