Леонід Первомайський. Матері

[kermanich]

1.
Заквітчалися дні повстанням,
буря йде над світом повсталим.
Скоро, скоро бій останній
прогримить Інтернаціоналом.

Дні ідуть в боротьбі,
                           в горінні -
шлях один і мета єдина.
Тільки мати не знає й нині
про дорогу мятежного сина.

2.
Я не твій, моя сива мамо,
і шляху мені не змінить.
В самоті тривожними снами
ніч життя твого одбринить.

День залізний на виднокрузі
і веснянки в очах і в диму.
На багнети здіймають друзі
непрониклу, одвічну тьму.

Не кляни і не клич до себе
на стару второвану путь.
Йти вперед і боротись треба,
ще й упертим треба буть.

1925 р.

Київ, "Молодь", 1969 р.