Плякат одлиги. Влизько

[varto_ua]

І дзвенить
золоте цебро,
і струмить
золотий Дніпро.

І однаково сонце б'є
у чужі серця
і моє.

І страшенно багато підстав
написати
всім
листа

про загальне відоме,
про те,
що під сонцем
невпино росте

вся країна
і зіницями дня
примружується, як кошеня...

Заєць зоряний
шлях перетнув,
повернув
у кущі
і заснув.

Олекса Влизько
"Живу, працюю". Харків, 1930, стор. 163-167. (Тут поданий лише початок)

Цитовано за "Юрій Лавріненко. Розстріляне відродження. Антологія 1917-1933
Київ, "Смолоскип", 2003

Повний варіант цього вірша можна прочитати у збірці вибраного Олекси Влизька 1963-го року