Вона. Семенко

[varto_ua]

Вона приходила до мене
Сьогодні
Та, що поєднала дзвіниці
Нитками
Од вікна до вікна гірлянди
І золоті ланцюжки від зорі до зорі
І подругу свою приводила
І сказала: познайомтесь,
Це наша.

Була в білому подруга
Гарненька дівчинка з балетної студії.
Почервоніла
Весь світ перетягнутий
Тоненькими павутинками з золотими дзвіночками
І дівчина раділа й сміялась -
Як це божевільно гарно -
Дзвіночки дзвонять.
І призналась дівчина
Що вона любить поетів a la Arthur Rimbaud
І що вона дуже рада що зі мною познайомилась.

І сказала що ми придумаєм якусь фантазію
І розірвемо десь одну тонесеньку ниточку
І украдемо - лише для двох - один малюсінький золотий дзвіночок.

1919. Київ
З книги "Проміння погроз" (1921)

Цитовано за "Михайль Семенко. Поезії",
серія "Бібліотека поета", Київ, "Радянський письменник", 1985