Товарячий вагон, а в ньому пасажири
незграбно мостяться, немов худоба,
й на їх обличчях, заспаних і сірих -
нужда, знесилення, хвороба…
В кутку схилилась матір з немовлятком,
воно смертельно синє, мов будяк,
а під задуреним, цибатим дядьком
босоніж корчиться хлопчак…
Зіпсоване повітря давить їх камінням,
а матюки згинаються бичами,
і я - оточений смердючим баговинням,
згинаюсь під жорстокими думками…
Товарячий вагон Але-ж у ньому люди,
а не бездушний проданий товар …
Коли-ж, коли-ж на їх обличчях буде
горіть огонь замість звичайних харь?
Цитовано за: Український футуризм, Ніредьгаза, 1996