Кузьма
Минуло 9 днів. А фраза "він загинув" так і не вимовляється. так і не вкладається в голові і в серці. Кузьма не потребує довгих реверансів, не тому, що не заслуговує. а тому, що щирість-сміливість-оптимізм-- все це було в ньому природно. Він жив із відкритим серцем і свідомістю. вмів слухати, вмів бути собою. щоб не сталося. а це не так легко як здається.
Я бачила його за два тижні до смерті. Ще до моєї поїздки в Париж. На Подолі...втомленим, але спокійним. І він собі спокійно рухався в бік Узвозу....а ми ще з подругою глянули, як він швидко розчиняється і пішли далі. Хто би міг подумати. що востаннє.
Я можу безкінечно, яким важливим він був, як з язика не сходила "Бультер'єр", як важливо було чути про Чорнобиль,як я танцювала під "Вогонь і Вода" і як вчасно з'явилася "Люди як кораблі"....і скільки ще таких історій. зачіпок, скільки фото виявилось в архівах, як хотілося познайомитися краще....скільки про нього чудового говорили друзі і як довго я була його внутрішнім адвокатом щодо 2004....я не могла його засуджувати і навішувати ярлики в стилі "зрадник". Бо він таким не був.
2 лютого розірвала смс..."Скрябін загинув", моє журналістське мислення подумало-фейк! І полізло перевіряти, а на той час вся стрічка у фб. всі ресурси вже роповідали про смерть....Це була підступна і безжальна правда..І знову наш...свій...такий потрібний...в такий час...і як грім серед ясного неба.
Я давно не бачила таким Майдан....тоді....плакали навіть оператори, які мали знімати сюжет рпо прощання із Скрябіним....ось що значить "народний", рідний...І так ще в десятках міст. Наш народ може багато чого не розуміти, обирати не тих, бути недостатньо критичними, але він ніколи не помиляється в таких моментах....це вже рефлекторно....От тільки. я не хочу більше нікого ховати, я хочу, аби наших музикантів, акторів, художників, танцюристів, літераторів любили за життя, давали їм дихати, творити, дискутували би з ними і цінували, підтримуючи гривнею...
Кузьма дав нам всім багато зрозуміти....про нас самих і про нашу культуру, про те, як важливо бути чесним із собою, Богом, як важливо просто йти вперед, щоб там не було.....вся піна рано чи пізно зникне, всі гроші не забереш із собою, а брехня завжди стане явною....Він був глибокий у простому і вмів це донести....аж диву даєшся як природно йому це вдавалося...
Сльози....через те, що Андрійко і смерть геть не личать одне одному...зовсім....це не про нього.....Але з іншого, варто знайти в собі сили порадіти, бо щось він на цій землі завершив і нарешті буде у вічній любові і затишку...
Я бачила його за два тижні до смерті. Ще до моєї поїздки в Париж. На Подолі...втомленим, але спокійним. І він собі спокійно рухався в бік Узвозу....а ми ще з подругою глянули, як він швидко розчиняється і пішли далі. Хто би міг подумати. що востаннє.
Я можу безкінечно, яким важливим він був, як з язика не сходила "Бультер'єр", як важливо було чути про Чорнобиль,як я танцювала під "Вогонь і Вода" і як вчасно з'явилася "Люди як кораблі"....і скільки ще таких історій. зачіпок, скільки фото виявилось в архівах, як хотілося познайомитися краще....скільки про нього чудового говорили друзі і як довго я була його внутрішнім адвокатом щодо 2004....я не могла його засуджувати і навішувати ярлики в стилі "зрадник". Бо він таким не був.
2 лютого розірвала смс..."Скрябін загинув", моє журналістське мислення подумало-фейк! І полізло перевіряти, а на той час вся стрічка у фб. всі ресурси вже роповідали про смерть....Це була підступна і безжальна правда..І знову наш...свій...такий потрібний...в такий час...і як грім серед ясного неба.
Я давно не бачила таким Майдан....тоді....плакали навіть оператори, які мали знімати сюжет рпо прощання із Скрябіним....ось що значить "народний", рідний...І так ще в десятках міст. Наш народ може багато чого не розуміти, обирати не тих, бути недостатньо критичними, але він ніколи не помиляється в таких моментах....це вже рефлекторно....От тільки. я не хочу більше нікого ховати, я хочу, аби наших музикантів, акторів, художників, танцюристів, літераторів любили за життя, давали їм дихати, творити, дискутували би з ними і цінували, підтримуючи гривнею...
Кузьма дав нам всім багато зрозуміти....про нас самих і про нашу культуру, про те, як важливо бути чесним із собою, Богом, як важливо просто йти вперед, щоб там не було.....вся піна рано чи пізно зникне, всі гроші не забереш із собою, а брехня завжди стане явною....Він був глибокий у простому і вмів це донести....аж диву даєшся як природно йому це вдавалося...
Сльози....через те, що Андрійко і смерть геть не личать одне одному...зовсім....це не про нього.....Але з іншого, варто знайти в собі сили порадіти, бо щось він на цій землі завершив і нарешті буде у вічній любові і затишку...