"Мамочка" Долана і обіцянка не залипати самій собі
Були на новому фільмі Ксавьє Долана "Мамочка". Враження цікаві. Знову тема матері, але радикальна версія. Ксавьє вирішив посадити свого героя-підлітка в дурку. Але кінцівка....знову три крапки. Незавершеність, чи це вже фірмове? Невже буде ще один фільм про маму??Хех.
Є багато соковитих кадрів, дивне розширення і звуження панорами ( думаю, в чому задумка). Як на мене фільм грубіший в стилі, аніж " Як я вбив свою маму", але і в ньому є знахідки...
Цей вечір для мене був непростим емоційно. Не через фільм, ні, там було все гаразд. І це так прекрасно, коли тебе цілують в плече в кіно....Я вже призабула ці "дівчачості". Усміхалася.
Складно було через мої думки та інтуцію. В Києві буде біда і я це відчуваю так задушливо гостро, як і 30-те, тоді, минулоріч. Блін, знову.....Йду і хочеться кричати, і ледве стримую сльози....Знову знову знову......І я відчуваю, що не помиляюсь і не можу попередити. А як ти попередиш....Втікати? Куди і від кого? Як я можу врятувати рідних?
А ще це почуття, тендітне і тонке в мені....я боюся його розбити, все зіпсувати....це вперше так хочеться все зробити правильно і красиво. Але чи він готовий? Чи він готовий...до розлуки. яка буде попереду, до всіх цих рядків в мережі і тиші, коли хочеться просто обійняти і поцілувати, до спокус і цілковитої довіри....І головне, а я готова? Я обіцяла собі не залипати....не потрібно ніяких розчинень більше...Любов, якщо вона справжня, сама знайде собі шлях.
Вдих-видих..
Є багато соковитих кадрів, дивне розширення і звуження панорами ( думаю, в чому задумка). Як на мене фільм грубіший в стилі, аніж " Як я вбив свою маму", але і в ньому є знахідки...
Цей вечір для мене був непростим емоційно. Не через фільм, ні, там було все гаразд. І це так прекрасно, коли тебе цілують в плече в кіно....Я вже призабула ці "дівчачості". Усміхалася.
Складно було через мої думки та інтуцію. В Києві буде біда і я це відчуваю так задушливо гостро, як і 30-те, тоді, минулоріч. Блін, знову.....Йду і хочеться кричати, і ледве стримую сльози....Знову знову знову......І я відчуваю, що не помиляюсь і не можу попередити. А як ти попередиш....Втікати? Куди і від кого? Як я можу врятувати рідних?
А ще це почуття, тендітне і тонке в мені....я боюся його розбити, все зіпсувати....це вперше так хочеться все зробити правильно і красиво. Але чи він готовий? Чи він готовий...до розлуки. яка буде попереду, до всіх цих рядків в мережі і тиші, коли хочеться просто обійняти і поцілувати, до спокус і цілковитої довіри....І головне, а я готова? Я обіцяла собі не залипати....не потрібно ніяких розчинень більше...Любов, якщо вона справжня, сама знайде собі шлях.
Вдих-видих..