Присяга
Попередній текст є узагальнений, підсумовую тут.
Присяга - ось моя пропозиція щодо надання прав інокультурним громадянам.
Присяга - тобто вербальне (словесно виражене) особисте зобов’язання громадянина щодо Української Держави, української нації, її культури та історії. Текст її має бути варіативний і затверджений на конференції гуманітарної, технократичної і бізнесової еліти при вирішальному голосі представників Святої Православної Церкви.
Склад закритої конференції: гуманітарна і технократична (ректори університетів), менеджерська (реального виробничого бізнесу) еліта із загальним чітким пріоритетом цінностей Святої Української Православної Церкви різних деномінацій (УГКЦ включно), які теж мають бути представлені. Мотивація вибору - здатність до стратегічного планування і україноцетричність.
Чому виступаю з пропозицією компромісу?
Тому що от вже двадцять років поспіль суспільство обирає менеджерів не за компетентністю і ефективністю, - а за етнокультурними ознаками, етнічною ідентичністю. Племінна політика як наслідок неврегульованого в середині нації духовного питання - приводить до керівництва не керівників, а племінних вождів.
Всю сумнівну цінність такого способу формування еліти - ми відчуваємо на собі, на рівні життя персонального і колективного.
Підкреслю - щодо такої ситуації призвело свідоме уникнення основ православної християнської етики при побудові держави. Атеїстичні протиріччя, які апріорі не мають ніякого позитивного вирішення - зробили нашу державу заручницею взаємної не-довіри і ксенофобії. При інституційному формуванні держави і нації - через атеїстичну інерцію некомпетентні менеджери не знайшли у собі віри, любові щодо Бога та особистої мужності сформулювати обов’язки громадянина перед державою. Громадянин, відповідно, який не розуміє обов’язків перед державою - не має змоги їх адекватно виконати.
Це принципова помилка - там, де інші держави будувалися століттями на базі Християнства, християнської етики і філософії - Україна мала одразу, за кілька місяців, а то і навіть днів пройти цей шлях. Але її почали будувати атеїсти комуністичного віросповідання. Багато чого вони таки зробили правильно на інстинкті, на бюрократичній школі, але загальнолюдські, загально-цивілізаційні завдання - їм апріорі виявилися не доступні. Якщо в людини немає особистого смислу життя - то який смисл життя буде у колективу, який вона очолює, тим більше - у цілої країни і нації?
Результатом є не лише аморальна відсутність зовнішньої політики Держави, не розуміння її пріоритетів і задач, але і внутрішній постійний, перманентний суспільний хаос, де в політиці замість ідей і цінностей - головною стала етнічна самоідентифікація, а у економіці та формуванні еліт - корупційна або і відверто кримінальна складова.
Присяга - це моральний виховний засіб щодо внутрішнього становлення україноцентричності через раціоналізацію обов’язків.
Сама присяга має бути різною для наступних російсько-культурних громадян України:
1. Громадяни України, вірні Української Православної Церкви різних деномінацій - жорстко україноцентричні. Тобто наші брати і сестри які свідомо пов’язують своє майбутнє особисте і сімейне із Україною і лояльні щодо української культури та історії, які голосували ЗА незалежність держави. Забезпечення їх добробуту та самоповаги - це питання нашої честі!
2. Громадяни України із розмитою ідентичністю, не-релігійного світогляду, які голосували ЗА незалежність України. Питання їхні прав - питання будівництва політичної нації, виховання і інтеграції в українську політичну націю, лояльності до української культури та історії. Присяга тут - допомога раціонально зрозуміти обов’язки.
3. Громадяни України жорстко російськоцентричні, які голосували ПРОТИ незалежності України або зараз виступають ПРОТИ неї. Присяга - тут питання національної безпеки.
Не можна змішувати ці три різні світогляди в один - україномовність не гарантує патріотизм, як іномовність - не означає не-лояльність. Підміна моральної оцінки цих трьох груп є засобом роздмухування етнічної ворожнечі і конфлікту в середині суспільства.
Присяга для третьої групи має обов’язково містити обов’язок громадянина визнання щодо прав української культури, оцінки діячів української історії і спеціально Української Православної Церкви.
Адже для третьої групи інтереси Росії завжди будуть в тисячу раз важливіші за інтереси України, і ніякі матеріалістичні заходи цього не змінять. Але констатувати їх обов’язки як громадян - це державна необхідність, вимога до менеджерів, нерозуміння якої = характеристика компетентності.
Я вже дуже втомився від цинічних, зловмисних знущань із жертв Голодомору, цькування і демонізації героїв українських визвольних змагань, переслідувань і проклять на адресу християн-українців. Очевидна ціль таких акцій - точніше свідомої злочинної поведінки щодо України, україно-культурних українців - є наше знищення, фізичне і духовне руйнування. Такі явища мають отримати адекватну оцінку, моральну і юридичну.
Тому Присяга цієї групи - має бути відображена і в зовнішній політиці.
Жодна внутрішня чи зовнішня політична сила - яка ставить лобіює, сповідує подібні політичні переконання, які суть моральні злочини - не може розглядатися як дружня і підлягає нульовій толерантності від Української Держави.
Особисто не сумніваюся - що громадяни типу Колєсніченка просто обмануть державу, просто промовлять потрібні слова, але не будуть їх виконувати. Але навіть і в цьому випадку - присяга ослабить їх внутрішньо, стане чинником суспільного тиску.
Повторюю - що такий патологічний стан України - є наслідком атеїстичного матеріалістичного світогляду її менеджерської еліти і цілого суспільства. Будівництво колективу як і особистості зокрема - це компетенція Святої Православної Церкви.
Кухарка не може керувати країною (атомною станцією, літаком, хірургічною операцією)!
В неї для цього недостатньо компетенції.
Принцип: «не нашкодь» - стосується не лише лікарської практики.
І коли атеїстичні кухарки із різних політичних сил починають лізти у самозвані хірурги - до цілої нації, щоби «виправити» щось від вітру голови своєї - то я маю питання:
Чи розумієте ви що робите - і які будуть наслідки? І для вас особисто, коли нещасний пацієнт таки зрозуміє міру вашої компетентності?
Повторюю - Свята Церква - це не група добрих чарівників, спеціалістів із білої магії, які повинні якимись чаклунськими методами принести стабільність еліті. Її може принести лише жертовне служіння Богу і сердечна любов, шляхетність, дбайливість та відповідальність щодо ближнього. Місія Святої Церкви є не лише особиста, але і суспільна - той хто цього не розуміє - краде нашу компетенцію.
Наслідки будуть катастрофічні (і вже є такими насправді) .
І я не бачу християнських характеристик у політиків - бачу лише племінну зловорожість та егоїзм.
Двадцять років ми вже є жертвами цих гріхів.
Присяга - є одним з варіантів компромісного вирішення питання щодо обов’язків громадянина України і вирішення стартової системної помилки.
PS. Я не святий, це не істина в останній інстанції - це лише теологумен - теорія, яка має бути розглянута колективною мудрістю Святої Церкви, і рекомендована як доцільна, або заборонена як шкідлива. Поза цим - абсолютно певен, що племінна політика, заснована на етнокультурній ворожнечі - має відійти у минуле. Інакше майбутнього в нас може не бути.
Щиро
Андрій.
Присяга - ось моя пропозиція щодо надання прав інокультурним громадянам.
Присяга - тобто вербальне (словесно виражене) особисте зобов’язання громадянина щодо Української Держави, української нації, її культури та історії. Текст її має бути варіативний і затверджений на конференції гуманітарної, технократичної і бізнесової еліти при вирішальному голосі представників Святої Православної Церкви.
Склад закритої конференції: гуманітарна і технократична (ректори університетів), менеджерська (реального виробничого бізнесу) еліта із загальним чітким пріоритетом цінностей Святої Української Православної Церкви різних деномінацій (УГКЦ включно), які теж мають бути представлені. Мотивація вибору - здатність до стратегічного планування і україноцетричність.
Чому виступаю з пропозицією компромісу?
Тому що от вже двадцять років поспіль суспільство обирає менеджерів не за компетентністю і ефективністю, - а за етнокультурними ознаками, етнічною ідентичністю. Племінна політика як наслідок неврегульованого в середині нації духовного питання - приводить до керівництва не керівників, а племінних вождів.
Всю сумнівну цінність такого способу формування еліти - ми відчуваємо на собі, на рівні життя персонального і колективного.
Підкреслю - щодо такої ситуації призвело свідоме уникнення основ православної християнської етики при побудові держави. Атеїстичні протиріччя, які апріорі не мають ніякого позитивного вирішення - зробили нашу державу заручницею взаємної не-довіри і ксенофобії. При інституційному формуванні держави і нації - через атеїстичну інерцію некомпетентні менеджери не знайшли у собі віри, любові щодо Бога та особистої мужності сформулювати обов’язки громадянина перед державою. Громадянин, відповідно, який не розуміє обов’язків перед державою - не має змоги їх адекватно виконати.
Це принципова помилка - там, де інші держави будувалися століттями на базі Християнства, християнської етики і філософії - Україна мала одразу, за кілька місяців, а то і навіть днів пройти цей шлях. Але її почали будувати атеїсти комуністичного віросповідання. Багато чого вони таки зробили правильно на інстинкті, на бюрократичній школі, але загальнолюдські, загально-цивілізаційні завдання - їм апріорі виявилися не доступні. Якщо в людини немає особистого смислу життя - то який смисл життя буде у колективу, який вона очолює, тим більше - у цілої країни і нації?
Результатом є не лише аморальна відсутність зовнішньої політики Держави, не розуміння її пріоритетів і задач, але і внутрішній постійний, перманентний суспільний хаос, де в політиці замість ідей і цінностей - головною стала етнічна самоідентифікація, а у економіці та формуванні еліт - корупційна або і відверто кримінальна складова.
Присяга - це моральний виховний засіб щодо внутрішнього становлення україноцентричності через раціоналізацію обов’язків.
Сама присяга має бути різною для наступних російсько-культурних громадян України:
1. Громадяни України, вірні Української Православної Церкви різних деномінацій - жорстко україноцентричні. Тобто наші брати і сестри які свідомо пов’язують своє майбутнє особисте і сімейне із Україною і лояльні щодо української культури та історії, які голосували ЗА незалежність держави. Забезпечення їх добробуту та самоповаги - це питання нашої честі!
2. Громадяни України із розмитою ідентичністю, не-релігійного світогляду, які голосували ЗА незалежність України. Питання їхні прав - питання будівництва політичної нації, виховання і інтеграції в українську політичну націю, лояльності до української культури та історії. Присяга тут - допомога раціонально зрозуміти обов’язки.
3. Громадяни України жорстко російськоцентричні, які голосували ПРОТИ незалежності України або зараз виступають ПРОТИ неї. Присяга - тут питання національної безпеки.
Не можна змішувати ці три різні світогляди в один - україномовність не гарантує патріотизм, як іномовність - не означає не-лояльність. Підміна моральної оцінки цих трьох груп є засобом роздмухування етнічної ворожнечі і конфлікту в середині суспільства.
Присяга для третьої групи має обов’язково містити обов’язок громадянина визнання щодо прав української культури, оцінки діячів української історії і спеціально Української Православної Церкви.
Адже для третьої групи інтереси Росії завжди будуть в тисячу раз важливіші за інтереси України, і ніякі матеріалістичні заходи цього не змінять. Але констатувати їх обов’язки як громадян - це державна необхідність, вимога до менеджерів, нерозуміння якої = характеристика компетентності.
Я вже дуже втомився від цинічних, зловмисних знущань із жертв Голодомору, цькування і демонізації героїв українських визвольних змагань, переслідувань і проклять на адресу християн-українців. Очевидна ціль таких акцій - точніше свідомої злочинної поведінки щодо України, україно-культурних українців - є наше знищення, фізичне і духовне руйнування. Такі явища мають отримати адекватну оцінку, моральну і юридичну.
Тому Присяга цієї групи - має бути відображена і в зовнішній політиці.
Жодна внутрішня чи зовнішня політична сила - яка ставить лобіює, сповідує подібні політичні переконання, які суть моральні злочини - не може розглядатися як дружня і підлягає нульовій толерантності від Української Держави.
Особисто не сумніваюся - що громадяни типу Колєсніченка просто обмануть державу, просто промовлять потрібні слова, але не будуть їх виконувати. Але навіть і в цьому випадку - присяга ослабить їх внутрішньо, стане чинником суспільного тиску.
Повторюю - що такий патологічний стан України - є наслідком атеїстичного матеріалістичного світогляду її менеджерської еліти і цілого суспільства. Будівництво колективу як і особистості зокрема - це компетенція Святої Православної Церкви.
Кухарка не може керувати країною (атомною станцією, літаком, хірургічною операцією)!
В неї для цього недостатньо компетенції.
Принцип: «не нашкодь» - стосується не лише лікарської практики.
І коли атеїстичні кухарки із різних політичних сил починають лізти у самозвані хірурги - до цілої нації, щоби «виправити» щось від вітру голови своєї - то я маю питання:
Чи розумієте ви що робите - і які будуть наслідки? І для вас особисто, коли нещасний пацієнт таки зрозуміє міру вашої компетентності?
Повторюю - Свята Церква - це не група добрих чарівників, спеціалістів із білої магії, які повинні якимись чаклунськими методами принести стабільність еліті. Її може принести лише жертовне служіння Богу і сердечна любов, шляхетність, дбайливість та відповідальність щодо ближнього. Місія Святої Церкви є не лише особиста, але і суспільна - той хто цього не розуміє - краде нашу компетенцію.
Наслідки будуть катастрофічні (і вже є такими насправді) .
І я не бачу християнських характеристик у політиків - бачу лише племінну зловорожість та егоїзм.
Двадцять років ми вже є жертвами цих гріхів.
Присяга - є одним з варіантів компромісного вирішення питання щодо обов’язків громадянина України і вирішення стартової системної помилки.
PS. Я не святий, це не істина в останній інстанції - це лише теологумен - теорія, яка має бути розглянута колективною мудрістю Святої Церкви, і рекомендована як доцільна, або заборонена як шкідлива. Поза цим - абсолютно певен, що племінна політика, заснована на етнокультурній ворожнечі - має відійти у минуле. Інакше майбутнього в нас може не бути.
Щиро
Андрій.