(no subject)
В одному з попередніх постів я трохи розповів про батьківщину Марусі Богуславки. За версією П. Куліша вона ж - султанша Хатідже Турхан.
Сьогодні ж розповім про батьківщину іншої відомої султанші українського походження - Роксолани (чи Роксоляни) (1505-1561), про яку вже детельно писав тут - https://taras-palkov.livejournal.com/46815.html. Мова йде про містечко Рогатин, що на Івано-Франківщині - ймовірне місце народження й життя її до полону (бл. 1520 р.). Найбільш імовірна версія походження стверджує, що народилась вона під іменем Насті Лісовсьскої в родині місцевого рогатинського священика.
На центральній площі Рогатина у 2001 р. був встановлений пам’ятник Роксолані або ж, як хочете, Насті Лісовській.
Сам Рогатин згадується як місто-фортеця 12-17 ст. Залишилося описи його фортифікацій і замку. Але, на жаль, від цих твердинь до сьогодні нічого не залишилось. В той же час, в Рогатині збереглись цікаві сакральні пам’ятки про які сьогодні я й розповім.
Поруч з пам’ятником обабіч головної площі міста знаходяться оборонний костел св. Миколая з 15 ст. (про нього буде нижче) і оборонна церква Різдва Пресвятої Богородиці (14-15 ст.).
Церква всередині містить готичне склепіння, а зовні прикрашена головним порталом із ренесансовими елементами (1637 р.). Шкода, що нині через зафарбованість різними кольорами (й зверніть увагу на лампочку) портал не створює того враження, яке мав би складати.
Також в Рогатині збереглась прицвинтарна, дерев'яна Церква Святого Духа, більш правильна назва Церква Зішестя Святого Духа.
Як стверджеє вікіпедія: «Церква Святого Духа в Рогатині побудована, імовірно, в 1-й половині XVII століття, хоча й дотепер офіційно датується 1598 роком - ця дата була віднайдена в інтер'єрі церкви на північній стіні центрального зрубу (нави) і прочитана парохом церкви о. Іполитом Дзеровичем наприкінці XIX століття. Попри розбіжність у думках вчених і дослідників храму щодо дати його спорудження, рогатинська Церква Святого Духа є одним із найдавніших дерев'яних храмів України!"
При церкві діяло одне з перших в Україні церковних братств, коштами якого створено чудовий ренесансно-бароковий іконостас, що датується 1650 роком та є одним з трьох найстаріших, збережених до нашого часу, іконостасів України.
Сфотографувати іконостас цілком доволі складно. Щоб іконостас повністю потрапив у кадр заважають хори, та й краще фотографувати не зранку, як я, а у другій половині дня. Тому скористаюся двома загальними, хоч і не досконалими, фото іконостасу з вікіпедії. Добре, що вони там є.
«Іконостас створений заходами і коштом рогатинських братств: Старшого при церкві Різдва Богородиці та Молодшого (дочірнього) прй церкві Св. Духа, очолюваних на той час старшим братчиком з характерним козацьким прізвищем - Яковом Волове Око, про що сповіщає напис на іконостасі під іконою «Старозавітна Трійця». «РОКУ БЖО ГО АХН. СЇАІКОНЬІ СО РУЖЇЛІ БРАТВО МОЛОЄИСТ (АРШОЄ?) КО ЦРКВЄ СОШТВІА СТОГО ДХА ЗА СТАШИСТВА РАБА БОЖІА ИАКОВА ВОЛОВОГО КА...» Іконостас складається з п’яти горизонтальних ярусів: предели, намісного, святкового, апостольського та пророчого. Непропорційно велике порівняно з іконостасом «Розп’яття», вміщене вгорі,- пізнішого походження. Співрозмірними людині пропорціями (5,40 X 7,55 м) іконостас гармонійно вписується у внутрішній стриманий простір церкви. Крайні ікони верхніх ярусів заходять на бічні стіни нави. Це зумовлювалося прагненням зберегти однакове масштабне співвідношення між іконами нижньої та верхньої частин іконостаса, а також посилювало враження його органічної єдності з інтер’єром. Композиційною побудовою іконостасна стіна нагадує фасади пізньоренесанс них споруд. Її площини розчленовані нішами з арочними завершеннями, призначеними для ікон, карнизами, колонками". Церква святого Духа в Рогатині: Альбом / Авт.-упоряд. В. І. Мельник. - К. : Мистецтво, 1991.»
А тепер мої фото окремих частин іконостасу.
Зверніть уваги на декоративні орнаменти пределли.
Намісні ікони, як правило, найкращі за виконанням.
Крім живопису, варто також віддати належне й різьбленню.
Ікона намісного ряду "Старозавітня Трійця". Празникову ікону не фотографував, бо вона пізня з 19 ст.
Але в рогатинському іконостасі перевагу, за мистецьких якостями, слід віддати все ж зображення на дияконськи врат.
На лівих дияконських вратах ми бачимо Архангела Михаїла.
Михаїл з Рогатина - самобутнє явище в історії українського малярства. Юний усміхнений архангел мало нагадує своїх войовничих попередників. У легкому поступі юнака у ясно-червоному плащі відчувається тріумф переможця. Шляхетне обличчя випромінює ледь погамовану радість. Парадний обладунок і ритуально піднесений догори меч підкреслюють мирний характер архангела. Сяйво позолоченого візерунчастого тла ікони посилює мажорне звучання колориту. Фактурне густе письмо підкреслює матеріальність одягу та аксесуарів. Водночас квітуче обличчя архангела та його довгі легкі крила прозоро модельовані рідко розведеними шарами олійної фарби. Образ архангела Михаїла в Рогатинському іконостасі символізує життєрадісний дух молодої нації, її гідність, пробуджену національно-визвольним рухом.Церква святого Духа в Рогатині: Альбом / Авт.-упоряд. В. І. Мельник. - К. : Мистецтво, 1991.»
На південиих дияконсьих вратах на противагу юному, енергійному Михаїлу - зображення у вигляді статечного, сивобородого чоловіка - царя Салимського Мельхіседека, якого тлумачили як прообраз Христа.
"На одвірках царських врат, символічного входу до Церкви небесної, вміщено зображення основоположників християнського вчення - Григорія Богослова, Василія Великого, Діонісія Олександрійського та Діонісія Ареопагіта". Церква святого Духа в Рогатині: Альбом / Авт.-упоряд. В. І. Мельник. - К. : Мистецтво, 1991.»
На арочному завершенні одвірка царських врат: посередині образ Христа Великого Архиєрея (?), ліворуч зображений св.Діонісій Олександрійський, праворуч - св.Діонісій Ареопагіт.
Св. Василій Великий.
А з протилежної сторони, все ж не Григорій Богослов, а автор ще однієї літургії - Іван Златоуст (ІМХО).
На одвірках північних дияконських дверей зображені ранньохристиянські мученики - диякони Стефан та Лаврентій. Тут на фото св. Стефан.
Ікона "Сон Якова" над півінчними дияконськими вратами.
Апостольський ряд з Деісісом (посередині), нижче - празникивий, в медальйонах - зображення пророків.
Богоматір Знамення.
Традиційно увінчує іконостас Розп'яття. Воно, як бачите, дещо пізнішого пероду. Протистоячі, так вигладає, втрачені.
В той же день (а було це 25.07.2007 р.) ще сфотографував розташовані неподалік Рогатина інші пам’ятки. Оскільки про них в спільноті належить писати детально, а я на це часу не маю, то їх фото з підписами можна побачити лише у мене на сторінці - https://taras-palkov.livejournal.com/47105.html.
А потім повернувся до Рогатина, щоб сфотографувати костел св. Миколая, який краще фотографувати у другій половині дня.
З давнього інтер’єру костелу мало що збереглося. Є там щоправда давнє Розп’яття, яке , як згадують, походить з однієї з рогатинських церков. І фото цього Розп’яття у мене десь є. Але треба його довго шукати. Тому тут покажу лише декоративні ренесансові елементи обрамлення вікон.
Дякую за увагу!